Сівозміна без різких рухів: як ВІЛІЯ планує наступний сезон
Посуха, висока температура влітку, зміни в логістиці та ситуація на ринку змушують агровиробників уважніше рахувати економіку кожної культури. Чи означає це, що наступного року структура посівів кардинально зміниться?
За словами Ярослава Мазуренка, керівника департаменту аграрного виробництва ВІЛІЇ, наразі підстав для різких змін немає. Адже сівозміна — це система, яку не можна перебудувати лише через результати одного сезону.
Технологія — не та стаття витрат, на якій варто економити
У ВІЛІЇ підхід до планування залишається незмінним: спочатку технологія, а вже потім її коригування відповідно до конкретних умов сезону.
«Глобально ми нічого не змінювали. Озимий ріпак висіяли згідно з нашими планами. Поки що через погодні умови ми не знаємо, чи вдасться зберегти всі заплановані площі, адже серпень і початок вересня були дуже сухими. Технології для нас найважливіші, тому ми не робили зайвих змін. Особливо у витратах. Якщо ми скоротимо витрати, то отримаємо і менший урожай. А поки що не можна сказати, що краще отримати менше.
Ми маємо постійні високі загальновиробничі витрати. А те, чим ми справді можемо управляти в полі, — прямі витрати, і вони в нас уже достатньо оптимізовані. Технологічна карта в нас оптимальна, тому принципово нічого змінювати не будемо. Щось кардинально змінювати — це означає визнати, що ми щось робили неправильно. А ми не можемо так сказати».
Водночас це не означає, що технологія залишається абсолютно незмінною протягом сезону. Навпаки, її постійно коригують залежно від погодних умов, розвитку хвороб і шкідників та фактичного стану посівів.
«Найголовніше, що ми не знаємо, на чому будемо економити в наступному році. Наприклад, цього року ми вже бачили, що посуха посилюється, тому могли зменшити застосування фунгіцидів на озимій пшениці та азотне живлення. Але на наступний рік планово закладаємо такі самі показники, а вже далі будемо їх переглядати в процесі.
Сьогодні наперед ти не знаєш, на чому будеш економити. А в цьому і полягає професійність наших технологів: бачачи тенденції, розвиток хвороб і поширення шкідників, вони можуть коригувати технологію. Навіть у нормальний, звичайний рік ми коригуємо технологію, тому що є нюанси. Десь для отримання планового врожаю можемо щось додати, а на якійсь культурі — зменшити. Ці зміни видно під час план-фактного аналізу.
А такі коригування, як цього року, коли через відсутність опадів і спеку ми зменшували застосування фунгіцидів чи азотне живлення, — це звична робота агронома-технолога: підлаштовувати технологію відповідно до фактичних умов».
Один складний сезон не змінює сівозміну
Цьогорічна спека вплинула на очікувану урожайність сої та кукурудзи. Але робити з цього висновок, що наступного року потрібно одразу скорочувати ці культури, зарано.
«Те, що цього року через спеку ми недоотримаємо врожаю сої і кукурудзи, не означає, що на основі цього досвіду потрібно одразу змінювати структуру наступного року. Не буває двох однакових років поспіль. Не виключено, що така погода повториться, але нам потрібно приймати рішення, враховуючи різні сценарії».
При цьому гнучкість у структурі посівів уже дала результат. У лютому ВІЛІЯ переглянула співвідношення ярих культур: зменшила площі кукурудзи та сої і збільшила площі соняшнику.
«Ми цього сезону вчасно змінили структуру посівів у лютому — зменшили площі кукурудзи та сої, додали соняшник. І сьогодні можемо сказати, що це було правильне рішення: урожайність соняшнику не знизилася порівняно з плановою, тоді як урожайність сої та кукурудзи, за нашими очікуваннями, буде нижчою. Тому наша гнучкість у тому, що ми можемо змінювати структуру посівів, часто дає нам перевагу».
Однак такі зміни мають відбуватися в межах затвердженої сівозміни. Саме тому остаточні рішення щодо ярих культур наступного року будуть прийматися ближче до весняної посівної — у лютому-березні. Озимі ж уже посіяні відповідно до плану.
Ріпак не можна розглядати окремо від пшениці
Один із прикладів того, чому сівозміна потребує планування на кілька років уперед — озимий ріпак.
«Цього року ми б хотіли засіяти 100% площ озимим ріпаком, тому що він показує найкращу економіку. Але це зробити неможливо, тому що його потрібно сіяти тільки в серпні і після відповідного попередника. Скільки в нас є площ після озимої пшениці як попередника, стільки ми можемо посіяти озимого ріпаку. І відповідно, щоб сіяти ріпак наступного року, нам уже цього року потрібно сіяти озиму пшеницю.
Після кукурудзи, сої чи соняшнику озимий ріпак не посієш. Тому все це має бути частиною певної сівозміни, яка в нас затверджена. І зміни тут можливі передусім по ярих культурах».
Саме тому зменшення однієї культури сьогодні може мати наслідки для структури посівів через рік або навіть два.
Багато хто рахує маржинальність ріпаку в парі з пшеницею. На пшениці ти, як правило, не заробляєш багато. Основний заробіток — на ріпаку. Додаєш результати по цих двох культурах і ділиш на два, бо одне без другого не працює.
Інша історія, якщо максимально збільшувати площі соняшнику чи кукурудзи. Тоді відповідно треба скорочувати площі в парі «ріпак — пшениця». Тому треба думати не на один рік, а на кілька років уперед».
Що зміниться у фермерів?
Для малих і середніх агровиробників логіка може бути іншою. Якщо у великого виробника є власна інфраструктура та можливості для збуту, то для фермера важливим фактором залишається те, наскільки легко вивезти та продати врожай.
«Більшість фермерів не робитимуть якихось кардинальних змін у структурі посівів. Загальна тенденція — трохи менше пшениці. Наступного року, ймовірно, буде більше сої, тому що соя — це культура, яка потребує найменше прямих витрат і яку потім відносно легко реалізувати.
Фермери будуть збільшувати площі сої та соняшнику. Є такий аграрний сленг, який уже давно сформувався, бо це не перша криза: «У будь-якій незрозумілій ситуації сій олійні». Логіка такого рішення передусім у фізичному обсязі врожаю, який потрібно транспортувати.
«Чому? Пшениці ти отримуєш 7–8 тонн з гектара, кукурудзи — 10–12 тонн. І тобі треба вивезти з гектара 10–12 тонн — це дуже багато логістики, а заробіток може бути таким самим. А сої треба вивезти 3 тонни з гектара — і це набагато легше. Соняшнику так само — 3–3,5 тонни з гектара».
Водночас для ВІЛІЇ ситуація зі збутом не є визначальним фактором при формуванні сівозміни.
Не змінювати заради змін
Підсумок нинішнього сезону для ВІЛІЇ — не відмова від напрацьованої системи, а її адаптація до конкретних умов.
Структура посівів може змінюватися, але такі рішення приймаються не лише на основі результатів одного сезону. Вони мають враховувати технологію, економіку культур, попередники, можливості збуту та майбутню структуру сівозміни.
Саме тому остаточні рішення щодо ярих культур наступного року будуть прийняті після завершення сезону та аналізу його результатів. А поки основний принцип залишається незмінним: не змінювати технологію заради самих змін, а коригувати її там, де цього вимагають реальні умови поля та економіка виробництва.
