Ідея об’єднання кружляє в повітрі. То тут, то там сільгоспвиробники заявляють про необхідність об’єднуватися. Вдалою була спроба підприємства «Волинь-Зерно-Продукт» згуртувати навколо себе своїх же партнерів.

 

Від кредитування товарами до навчання

Заступник директора з постачання засобів захисту рослин, добрив та насіння Віталій Хінцінський стверджує, що ідея об’єднатися виникла ще кілька років тому у фермерському середовищі. Проте лише за підтримки Євгена Дудки її вдалося втілити в життя. Почали з того, що надавали під розрахунок майбутнім врожаєм найнеобхідніші виробникам міндобрива та дизпальне. Ці товари ніхто не дає в кредит. Пізніше створили відділ, який постачає дизпальне, ЗЗР, міндобрива та насіння. Який же інтерес самого підприємства у підтримці сільгоспвиробників?

— Інтереси треба розділити, бо їх є кілька, — пояснює Віталій Хінцінський. — По-перше, якщо не фінансувати фермерів, то їхнє місце швидко займуть холдинги. Тоді люди в селах будуть без роботи, фермери нічого не зароблять і ми не заробимо. Бо з холдингами працювати складно. По-друге, найбільш дороговартісна складова «Волинь-Зерно-Продукту» — це наші елеватори, у які вклали багато грошей. Аби вони окупилися, потрібен оборот. Цього можемо добитися тільки збільшенням зданих на елеватор зернових та олійних культур. Тобто єдиний шлях — зосередити увагу на врожайності.  Що більше зерна наші партнери здають на наші елеватори, то краща оборотність.

Окрім того, «Волинь-Зерно-Продукт» консультує своїх партнерів. Щоправда, Віталій Хінцінський, бажаючи бути точним, ніяк не хотів назвати це  консультаціями. Мовляв, клієнтів багато й опрацювати потреби всіх складно. Проте технологічну підтримку фермерам надають, зокрема у формі навчання. Цьогоріч провели дев’ять семінарів, які відвідали майже три сотні чоловік.

І найперше йшлося про технологічні підходи, організацію роботи.

— Ми підводимо фермерів до думки, що єдиний шлях вижити й успішно працювати — саме інтенсивне ведення сільського господарства, — каже Віталій Хінцінський. —  Раніше інформацію від нас брали вибірково. А цього року чимало господарств застосували на своїх полях наші технології і мають хороші результати.

Один наш партнер обробляє 3 тисячі гектарів у Млинівському та Демидівському районах Рівненської області. Середня врожайність пшениці була до 35 цт/га. Після консультацій стало 55 центнерів, тобто на 20 центнерів більше! Раніше збирали по 12—13 центнерів сої, а тепер менш ніж 20 цт/га  немає. Вся річ у тому, що в згаданому господарстві почали втілювати нові технології: застосування правильних норм добрив, вчасне внесення ЗЗР. Адже головне не кількість витрачених на гектар грошей, а вчасність.

— Це одне з господарств, яке я веду і весь час підштовхую до змін на краще. Бо у людей є внутрішній спротив. Кажу, коли треба робити і що. Крім того, на нашому сайті є інформація, що роблять на цей момент підприємства групи компаній «ВІЛІЯ». Тому охочі можуть подивитися і застосувати у себе, — каже Віталій Ярославович.

 

Наступного року консультації стануть індивідуальними

Наступного року підприємство планує надавати повну консультативну допомогу. Взимку проводитимуть навчання, під час яких багато часу приділять організації праці та обліку. Як показує досвід, фермери мають чимало проблем саме з бухгалтерією. Тим більше відбулися зміни в податковому законодавстві щодо податкового обліку в сільському господарстві.

В аграрній сфері немає універсальних рішень. Їх найчастіше ухвалюють окремо для кожного поля: що сіяти, які добрива вносити та засоби захисту застосовувати. Проте перевага група компаній «ВІЛІЯ» в тому, що її підприємства обробляють землю в різних зонах області (Ковельський, Турійський, Горохівський, Локачинський райони Волині та Млинівський район Рівненщини), а отже, можуть передати партнерам здобутий досвід господарювання на різних типах ґрунтів.

— За такою схемою не працює, мабуть, жодне підприємство в Україні. Ми підемо ще далі: прогнозуватимемо, які культури наступного року будуть рентабельні. Й укладатимемо ф’ючерсні угоди на майбутній урожай, — розповідає про плани Віталій Хінцінський. — Наприклад, цього року ще взимку зрозуміли, що ціна на зернові не буде високою. Ми сміливо можемо сказати, що й наступного вона буде низька. Відповідно треба переходити на інші культури, наприклад на горох. Він дає швидкі гроші, і після нього можна висівати будь-що. Частково вже треба замінювати й сою, бо соєва лихоманка минає.

У «Волинь-Зерно-Продукт»  вважають, що то добре, коли сусід багатий, і погано, коли бідний. Своєю чергою для сільгоспвиробників така форма співпраці вигідна тим, що не кожен фермер може найняти агронома. Тоді як велика компанія має добрих фахівців, котрі весь час підвищують рівень знань. Головний технолог компанії (агрономом його назвати вже не можна) постійно їздить на навчання до Німеччини. Крім того, компанія найняла відомого консультанта Берта Леснера, який раніше працював у фірмі BASF, а нині в Україні дає консультації для великих господарств, в число яких входить і «Волинь-Зерно-Продукт».  Це дуже дорогий спеціаліст. Фермер не зможе його найняти, але може скористатися порадами Леснера через партнерську компанію.

Наразі компанія постачає товари більш як 200 сільгоспвиробникам. Близько 100 фермерів отримують консультації. Наступного року буде запропоновано повноцінні індивідуальні консультації

— Наведу приклад такої роботи, — розповідає Віталій Хінцінський. — Минулої суботи на прохання одного з наших партнерів я оглянув їхні площі з  ріпаком, який вони в належний термін посіяли нашими сівалками вперше. І дійшов висновку, що на фоні посушливого початку осені сходи просто фантастичні. Проте агроном частково пропустив фазу обробітку проти злакових бур’янів, що треба було зробити на тиждень раніше. Окрім того, ріст ріпаку восени треба штучно сповільнювати. Якщо цього не зробити, буде завеликою листкова маса, яка взимку гниє і створює передумови для хвороб. Я рекомендував провести обробку від злакових бур’янів і внести ретарданти (регулятори росту), що й було одразу зроблено. Зрозуміло, що це позитивно вплине на майбутній урожай.

Разом, на взаємовигідній основі, працювати легше і продуктивніше!

 

 

Протягом десяти років група компаній ТМ «ВІЛІЯ» розвиває кредитування дрібних та середніх фермерів, яким надає підтримку від ресурсів до технологій. Таким чином підприємство самостійно вроваджує стратегію розвитку аграрної галузі в окремо взятій області. Навіщо це успішному підприємству, яке зуміло за останні два роки відкрити насіннєвий завод і майже вдвічі наростити елеваторні потужності, розповів Євген Дудка, засновник ТМ «ВІЛІЯ».

Які фактори, на Вашу думку, відіграють ключову роль в ефективності аграрного підприємства?

Перший і основний – це управління наявним людським ресурсом, розуміння процесів топ-менеджментом, правильний маркетинг і визначення компанією місця на ринку.

Яка зараз організаційна структура вашого підприємства, які є недоліки і переваги?

Два роки тому у нас була ручна система керування, тепер підприємство змінилося і на наступний рік плануємо перейти на корпоративну систему управління. Раніше ми кожному розповідали що він має робити за підписом першої особи, а зараз – визначаємо завдання по напрямках, і наступним кроком буде введення корпоративного управління.  Воно передбачає наявність відповідальних за певними напрямками, звітування про результат і дотримання стратегії, визначеної топ-менеджментом. Основним здобутком нашої  компанії на сьогоднішній день є збалансованість управління і технології.

Введення корпоративного управління – це ваша ціль на найближчі 5 років?

Думаю, за 2-3 роки ми впровадимо систему корпоративного управління.

Що необхідно зробити для того, щоб її впровадити?

Передусім, переламати себе самого в голові, а також  організувати достатньо якісний менеджмент.

Яку роль ви відводите технологіям у створенні ефективності підприємства?

Я думаю, що не потрібно “вірити в чарівну пігулку”, яка від усього допомагає. Технології – це загальне слово, вони враховані в самому управління. Підприємства можуть працювати в однакових умовах, але одне з них ефективне, а інше – ні. Чому? Все залежить від керівника, він ухвалює рішення: які технології обрати, які ресурси придбати, він залучає кредит, забезпечує результат – тому на мою думку менеджмент у всьому ланцюгу агровиробництва є найважливішим. Сама технологія нічого не дасть, поки не буде дисципліни на виробництві, поки не буде ресурсозабезпечення, поки не буде організації праці. Це гарне слово, в основі якого – організація праці, дисципліна і ресурси. Щодо пріоритетів, то найперше – організація роботи, друге – забезпеченість ресурсами, третє – дисципліна.

Тобто результат буде тільки тоді, якщо всі складові будуть працювати разом і системно?

Якщо ми говоримо про сільське господарство, про рослинництво, зокрема, то основний фактор ефективності тут врожай. Його можна збільшувати екстенсивним шляхом, тобто нарощуванням кількості оброблюваної землі, і інтенсивним, завдяки збільшенню врожайності на вже існуючих площах. Бажання збільшити площі орендованих земель є завжди, але набирати кількість гектарів зараз немає сенсу, так як вільної землі практично не залишилося. Те ж стосується і купівлі землі, якщо ринок відкриють. Думаю, на рік-два-три варто продовжити мораторій, так як сільгоспвиробнику потрібно назбирати грошей, людям – усвідомити, скільки це коштує. Отже, наші гроші це – врожай, помножений на ціну. На вартість ми не впливаємо, але ми впливаємо на вал. Вал – це гектари, помножені на врожайність. Найближчі кілька років будуть важкими в ціновому сегменті. Єдине, що ми можемо зробити – це збільшити врожайність. Тому основною зоною нашого управління є врожайність – планування, правильна сівозміна, якісне насіння, необхідне живлення, надійний захист і збирання без втрати. Ось ті фактори, які є дощечками «бочки» ефективності, а управління, на мою точку зору – це днище, основа, яка їх тримає.

Наскільки важливе фінансування для ефективності? Як у вас здійснюється покриття витрат на операційну діяльність і капітальні інвестиції?

Без ресурсів  нічого не буде. Наша компанія обходиться власними коштами і ресурсами, але для купівлі засобів захисту рослин, добрив та ін можна взяти відстрочку до завершення сезону. Якщо є можливість взяти техніку в лізинг, у довгостроковий інвестиційний кредит, то немає сенсу вимивати оборотні кошти. Тобто в моєму розумінні, мінімум 30% оборотних коштів має бути забезпечено власним ресурсом, якщо ти їх не маєш – навіть не варто починати справу.

Чи покращився за останній рік доступ до фінансування для українських підприємств і що необхідно зробити, щоб його покращити?

Якщо є хороша кредитна історія, репутація і застава, то проблем з кредитуванням немає.

Як ви оцінюєте вплив аграрної і регуляторної політики на роботу галузі станом на сьогодні?

Вона декларативна і не працює.

Якою ця політика мала би бути, з вашої точки зору?

По-перше, вона має бути дуже простою, написана максимум на одній, двох сторінках і такою, щоб піддавалася читанню і розумінню. Вона має окреслювати стратегію розвитку, щоб всі розуміли куди ми рухаємося.

Що б ви зараз змінили в аграрній політиці?

Політика не сильно впливає на операційну діяльність підприємства. Щодо податкового кодексу, відміна спецрежиму ПДВ нас не лякає, а навпаки допомогла. У нас раніше не було відшкодування по пшениці, ріпаку і кукурудзі, а зараз ми заходимо в цивілізовані відносини.

Чи вважаєте, що профільні асоціації впливають на розвиток галузі АПК?

Не думаю, що вони на щось впливають, скоріше можуть впливати в майбутньому. Але на сьогоднішній день низка асоціацій теж має декларативний характер без конкретних дій. Я не бачу жодної асоціації, яка б гарно працювала. Де результат їх роботи? Чи хтось отримав вигоду, захист, завдяки їм? Вигода від них має бути або грошова, або матеріальна, або організаційна. Перше, що вони мають давати – це синергію від активності багатьох членів асоціації, і друге – лобіювати інтереси аграріїв перед урядом і міністерством. Звичайно, вони не повинні давати нам “живі” гроші, але мають створювати такі умови, щоб ці гроші були. А яка асоціація створила таку умову? На мою думку, асоціації на сьогодні працюють неефективно.

Що потрібно змінити аграрним асоціаціям, щоб впливати на аграрну політику?

Не треба вигадувати велосипед. Я вважаю, що асоціації мають рухати клубно-кооперативне виробництво, яке ефективно розвивається, наприклад, у Австрії чи Канаді. Сьогодні в Україні є холдинги і великі підприємства, і їх «знатні господарі», які заробили свій капітал і вважають, що це межа всього, що їм потрібно: зарплату підлеглим дав, кредити закрив, зерно посіяв-зібрав-продав і на це все. Але це не може бути шляхом розвитку всієї України. Сьогодні ж більше всіх розвиваються дрібні, середні господарства і початківці фермери. Це сегмент, який вимагає вкладень в розвиток. Наша компанія виступає сполучною ланкою між ними і великими холдингами. Ми вже протягом 10 років кредитуємо дрібних (від 50 га) і середніх фермерів (1,5 тис. га). Сюди входить паливо, добрива, насіння і ЗЗР. Натомість вимагаємо від фермерів дотримуватися технологій вирощування. Таким чином ми ділимося технологіями, фермерам досить для початку просто копіювати сівозміну компанії. Завдання фермерів –  правильно спланувати посівну цього року. Наша область при таких землях вирощує мільйон тонн зерна, а якщо ми будемо всі дотримуватися правильних технологій, то зможемо подвоїти цю цифру.

Довідка. Група аграрних підприємств ТМ ВІЛІЯ займається обробітком близько 18,5 тис.га земель, що відносяться до 28 сільських та селищних рад Горохівського, Локачинського, Рожищенського, Турійського і Ковельського районів Волинської області та в Млинівського району Рівненської області. Компанія виробляє щорічно понад 3,5 тис. тонн високоякісного насіння сортів вітчизняної та зарубіжної (Канада, Німеччина та ін.) селекцій озимої пшениці, озимого ячменю та сої для реалізації партнерам Західної України. Галузь тваринництва розділена на два напрямки – молочний і м’ясний. Молочний напрямок розвивається в сільськогосподарському підприємстві ТОВ «Волинь Нова», м’ясний в ТОВ «В.Прометей». Підприємство утримує 800 дійних корів, надої від яких сягають 8 т/рік. Елеваторні потужності становлять 250 тис. т одночасного зберігання.

Підприємства компанії займаються торгівлею (продаж продукції, трейдинг зернових і ресурсів), виробництвом (млини, виробництво круп та борошна) та розвитком сільських територій (навчання людей, фінансова допомога і соціальна підтримка селян).