– Розкажіть трішки про себе. О котрій годині ви прокидаєтеся? Чи часто відвідуєте поля?
– Хто рано встає, той всіх достає (усміхається).
– Ви рано встаєте?
– Так. Наш топ-менеджмент приїжджає на роботу на сьому ранку. Є десятка основних керівників, які кожного дня саме о цій годині починають роботу. Графік розписаний за напрямками: один день – адміністративний/фінансовий, другий – комерційний (закупщики, трейдери), третій – аграрний, четвертий – логістичний, п’ятий – аграрний і субота – це мій формат.
Євген Степанович каже, що він не “кабінетний чоловік” та зручніше вмощується на кріслі навпроти мене, не пристає на мою пропозицію пересісти на своє звичне місце в центрі столу.
Особисто я до сьомої години вже на підприємстві, хочеться все оглянути до початку наради, а для власного задоволення трішки пройтися пішки, тому виїхати з дому потрібно в 6:15-6:30. Графік непростий, але я дозволяю собі обідній сон.
– А де спите, вдома?
– Так. Це займає 20-30 хвилин. Перекусив, поспав – і супер! І зовсім по-іншому на світ дивишся. Робота до пізнього вечора. Але, як не дивно, телефон не є таким, що працює нон-стоп. Вдалося все організувати так, що більшість питань вирішують керівники за напрямками.
(усміхається із задоволеним виразом обличчя)
– Як вам вдається з цим всім справлятися?
– Лівою ногою. Як футболісти забивають гол лівою ногою, так і вдається з цим всім справлятися. Фактично все залежить від команди і ві дого, наскільки глибоко ти делегуєш повноваження. Для того, щоб зрозуміти людину, яка працює у нашій команді, потрібен рік.
– Це випробувальний термін?
– Ні, трішки не так. Деякі управлінці притримуються позиції: є структура, функціональні обов’язки, і туди “запихають” людину. Ми ж, намагаємося зрозуміти її і використати найсильніші її сторони в нашій структурі.
Я завжди маю дискусії на цю тему. Бо можу бачити в людині потенціал, але не знайти ідеальне місце на фірмі. Процес підбору може зайняти тривалий час: може відбутися багато постановок, а буває і так, що доводиться прощатися з людьми. Але це буде відверто, без “виїдань”, прямо в лоб, з наданням певного часу для адаптації в суспільстві. Кажу так, як є.
“ЯКЩО БІЗНЕСМЕН ВЛЮБИТЬСЯ В ЯКУСЬ ТЕМУ, ТОДІ ВОНА ПІДЕ!”
– Чому вирішили займатися саме аграрним бізнесом?
– Я син голови колгоспу, споконвіку був в аграрній темі. З юнацьких років проявляв підприємницький хист: продавав вирощену картоплю, відгодованих биків. Ставши підприємцем, як і більшість, почав з торгівлі. Купував висівки, наймав автомобіль, їздив селами з торгівлею. Допомагала мені і моя майбутня дружина. З глибокого Полісся практично “не вилазили” майже три роки.
Наступною в роботі була давальницька схема переробки на ДП Луцьке КХП 2, ПзІІ “Боніта” – продовольча переробка зернових. З появою перших заощаджень пішли придбання перших підприємств. якими ми практично відновили елеваторну мережу. Адже в часи занепаду аграрного бізнесу практично занепала мережа хлібоприймальних підприємств. Це кінець 90-х – початок 2000-х років. В селі Мар’янівці Горохівського району елеватор “вмер”, в смт. Рожище елеватор “вмер”, в Сенкивичівці… практично всі, залишилося тільки Володимир-Волинське КХП.
– Що вам допомогло розвиватися і рухатися далі?
– У потрібний час опинився у потрібному місці. От і все. Що допомогло? Бажання. Просто було бажання. Якщо воно є – тисяча можливостей, його немає – тисяча причин Із самого початку наша команда ставила для себе високу планку, як доказ – гучна назва першого підприємства “Волинь-зерно-продукт” (а це 15 років тому, тепер це не просто назва).
– Чому вирішили створити групу компаній ТМ “ВІЛІЯ”?
–ТзОВ “Волинь-зерно-продукт” – це материнська компанія. Одним з перших виробничих підприємств був Луцький комбікормовий завод, який займався продажем борошна. Уявляєте, якби йогурти продавав “хімкомбінат”? Слава Богу, ми вийшли на якісне виробництво і коли вже досягнули стабільної якості, прийняли рішення створити власний бренд. Довго теж придумували, адже як ти корабель назвеш, так він і попливе. Я ризикнув і утворив назву від імен своїх дітей – Віталій і Лілія. Отримали – “Вілія”, а потім з’ясували, що таку назву носили і ніч перед Різдвом, і древні племена на сучасній території Волині.
Спочатку візуально наш логотип був представлений колосом, а потім ми зробили ребрендінг, яким займалася безпосередньо дружина. Що мені в ній подобається, це те, що вона має чудовий смак, зокрема і я – це її смак (сміється). Робота з логотипами є повністю полем її уяви.
– Що є головною вашою перевагою на ринку?
– Ми не такі, як інші: йдемо до клієнта. Чому так? Бо знаємо бізнес зсередини, ми пройшли всі його етапи ! Це допомагає нам набагато глибше зрозуміти клієнта. Щодо переваг, тобто на чому ми “виїхали” на ринок – це насамперед порядність в роботі (в той час, коли інші підприємства “кидали” своїх клієнтів і вічний негатив був до КХП), вчасні розрахунки, виконання своїх обіцянок.
КОЛИ ТИ КУПУЄШ СТАРИЙ АВТОМОБІЛЬ, СПОЧАТКУ ЛАГОДИШ ДВИГУН
– Хочеться трішки порозмовляти про специфіку аграрного бізнесу. Ми вже торкалися теми елеваторів. Наскільки сучасними є ваші елеватори?
– Щоб пояснити, в яких умовах ми працюємо. Коли ти купуєш, наприклад, старий автомобіль. Спочатку ти лагодиш двигун. От оберніться, бачите цей автомобіль?(показує припаркований в дворі вантажний автомобіль) Він складається з двох частин: тягової сили і причіпа. Наступним етапом після заміни двигуна є заміна “головки” – це те, що тягне автомобіль. А коли вже справи пішли на лад, тоді купуєш нове авто. Приблизно така сама ситуація з елеваторами. Тобто ми пройшли шлях один, два, три, чотири, п’ять. Якщо взяти всю мережу елеваторів, то у нас є “старі автомобілі”: там менше навантаження. А де велике навантаження – новенькі “лялечки”.
– А де розташовані ваші “лялечки”?
– Село Звиняче (Горохівський район), с. Сенкевичівка (Горохівський район), місто Луцьк, село Дерно (Ківерцівський район),м. Рожище, смт. Луків (Турійський р-н.), смт. Млинів (Рівненська обл.) .
– На вашу думку, майбутнє за елеваторами чи за складами? Де вигідніше зберігати врожай?
– Питання, де зберігати сьогодні, не стоїть настільки гостро, як сама реалізація продукції. Ми продаємо сировину. Коли вийдемо на принципово нові ринки, звичайно, майбутнє за елеваторами.
От, наприклад, в американських аграрних компаніях немає складів, бо це найоптимальніша логістика. Рано чи пізно в основному все відправляється на залізницю, до портів. Останні 8 років були супер сприятливими для аграрного бізнесу. Зараз ціни на аграрну продукцію впали вдвічі. Зростає доля ресурсного забезпечення.
Пряма аграрного бізнесу знижується, і коли дійде до боротьби за кожну копійку собівартості, от тоді буде прослідковуватися сама логіка. Поле – склад, склад – елеватор. Правильно? А в майбутньому буде комбайн – елеватор – найоптимальніше рішення.
– Волинські підприємства зберігають у вас свої врожаї?
– Звичайно. Практично на 75 % ми працюємо на волинському зерні.
– У вас є лінія з переробки зерна та власна торгова марка борошна та круп. Який попит на вашу продукцію? Чи продаєте ви її за кордоном?
– Ми виробляємо крупи, борошно, комбікорм. Попит на борошно та крупи стабільний. Сектор продажу їх охоплює Рівненську, Волинську та Львівську області. На сьогодні ми ще не готові до експорту продуктів переробки зерна, адже до кінця не пройшли відповідну сертифікацію. У намірах на 2017 рік її провести, а у 2018 році – запустити нове виробництво і виходити на зовнішній ринок. От з комбікормами бізнес не пішов.
– А чому?
– Не пішов – й усе. Не приділив йому багато часу. Я в нього не влюбився. Якщо бізнесмен влюбиться в якусь тему, тоді воно піде. Комбікорм виготовляємо лише для власних потреб.
Елеватор групи компаній “Вілія” у місті Луцьку
УКРАЇНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО НЕ ГОТОВЕ ДО ЦИВІЛІЗОВАНОГО РИНКУ ПРОДАЖУ ЗЕМЛІ
– Як ви вважаєте, яке майбутнє у відкритого ринку сільськогосподарської землі (зняття мораторію на продаж землі)? Чи зашкодить це українським аграріям?
– Я за ринок землі, але я проти нього зараз. На сьогодні українське суспільство ще не готове до цивілізованого ринку землі. Рано нам ще. Мораторій потрібно продовжувати.
– А що потрібно, щоб ситуація змінилася?
– Потрібно, щоб змінилася свідомість у голові самих людей.
– Як саме вона має змінитися?
– По-перше, кожен власник землі повинен відчувати себе її господарем. І коли він буде її продавати, відірвавши від серця, тоді це буде зрозуміло. А не просто підписав папірець – і все. По-друге, є ще частина населення, яка абсолютно несвідома ( за ту “копійку” готові на все), та й законодавча база дуже слабенька. Місяць тому мали неприємну ситуацію з ТзОВ з “Агро-Експрес-Сервіс”, які і скористалися малою обізнаністю населення в земельних відносинах і спробували обробляти нами орендовані землі. Доки людина не буде відчувати, що земля – це її цінність і її багатство, доти не можна відкривати ринку продажу землі. Всі негативні моменти спочатку потрібно відпрацювати на ринку оренди землі, де орендна плата дійде хоча б до 10 % .
– На вашу думку, скільки часу має минути?
– Не менше п’яти років. Це не прогноз, це моя суб’єктивна думка.
Є КОРОВИ, А Є ЗОРІ
– У вас основні площі посів займає пшениця, соя, ріпак. Чому скоротили площі посівів цукрового буряка, кукурудзи?
– Є таке модне сполучення слів – теорія маркетингу. Є “корови”, а є “зорі”. То в нас “корови” – це пшениця, ріпак і соя. А “зорі” – цукровий буряк, тверда пшениця, пивоварний ячмінь, можливо, ще щось з’явиться. Все тримається на цих трьох коровах. Тому що вони стабільні в збуті. Вони не є настільки прибутковими, але стабільні.
– Яким насінням засіваєте поля? Яким компаніям довіряєте найбільше?
– Що таке гроші в сільському господарстві? Гроші – це вал помножити на ціну. Ціна практично від нас не залежить. Вал – це гектар помножити на врожай. Гектарів вже вільних немає, усе зайнято. Що таке врожайність? На перше місце ми ставимо планування (підбір техніки, реалізація, порядок), друге місце – сівозміна, третє місце – насіння (нове та сучасне), четверте – удобрення, п’яте – захист, шосте – жнива.
Чому одні компанії більш розвинуті, багатші в однакових умовах, а інші – менше? Бо все зосереджується тільки в зоні управління. Зона управління – це план, а саме грамотна стратегія та технологія. Наприклад, насіння гібридизоване ріпаку купуємо у фірми “Лемке”, зернові повністю вирощуємо у себе. Тобто ми купуємо генетичний матеріал (пшениці – “SAATEN-UNІON”, “Limagrain”, “KWS”) його розмножуємо, доводимо до кондиції і сіємо в себе. Кукурудза гібридизована купується (Monsanto, Pioneer), соя (Prograin) та горох (Саламанка, Астронавт, Стабіл) вирощується в нас, а виробляються на нашому заводі. Це ж стосується ячменю та гречки.
– А чи використовуєте насіння української селекції?
– Я не люблю про це говорити. Насіння української селекції не використовуємо. Чому? Сталося так, що у 90-ті роки всі провідні спеціалісти були забрані з України. Хоча українські миронівські сорти – інститут ремесла – були колись найкращі, мали хорошу генетику. Хоча і сумно це визнавати, але українська аграрна наука зараз перебуває у повному вакуумі, загнана під стіл.
– Ви активно розвиваєте молочний напрямок у тваринництві. Куди ви збуваєте свою продукцію? Це лише ринки України?
– Не настільки активно. Щодо корів, то це дуже “довгий” бізнес. Маємо намір зробити такий “хіп-хоп” стрибок у тваринництві і до цього зараз готуємося. Наразі поставили перед собою три завдання: бізнес не повинен бути збитковим, наші корови повинні давати хороше генетичне покоління завдяки спермі, штучному заплідненню, поповнення генетики стада. Цей етап займе приблизно від 4 до 5 років. Зараз ми в процесі.
– Чому не займаєтеся свинарством?
– Просто не люблю свиней. Я зараз перебуваю в такому стані, що можу займатися тим, що мені подобається.
– Як пройшли жнива?
– На одному подиху. Взагалі вони показали рівень організації на підприємстві. Приємно бачити, що ми гарно організовані. Самоорганізація праці – це основний резерв на жнивах. Колір, прізвище комбайна немає при цьому значення. Все повинно бути похвилинно розписано. Жнива відбулися в стислий строк і в оптимальному для нас режимі.
– Зібрали очікуваний врожай?
– Ми недобрали від очікуваного плану майже 5 %. Це в загальному. План виконала Млинівська, Горохівська, Турійська зони, не виконала – Ковельська зона. Зі слів агронома, вплинула погода. Був дуже засушливий червень, і коли саме відбувався найбільший налив зернини – була посуха. Така офіційна версія наших агрономів.
Ріпаки приємно нас здивували. Але, знову ж таки, ми збираємо 4, 5 – 5 тон, а цього року “закрили” трохи більше 3-х тон. Тут вже я готовий підтвердити, що це не зовсім вина агрономів. У 2015 році у серпні-вересні не було дощів і була дуже сильна спека – отримали критичний стан ріпаків взимку. Аналіз весною давав одні показники, хоча насправді ми виростили кращий врожай, ніж сподівалися. Щодо пшениці – три дільниці виконали план, а одна дільниця не виконала.
МОЖНА ПІДТРИМУВАТИ “ВОЛИНЬБАСКЕТ”, А МОЖНА ЗРОБИТИ СВОЮ ЛІГУ СЕРЕД СЕЛЯН
– Розкажіть про соціальні проекти. На Дні поля ви говорили, що ваше підприємство платить стипендію учням, які навчаються на відмінно у школах Горохівського району.
– Що таке соціальні проекти і для чого вони нам потрібні? В основі соціальної відповідальності лежить повага до людей, землі, навколишнього середовища. Розуміємо, що довгостроково успішним може бути той бізнес, який реагує на потреби суспільства. Сьогодні суспільство потребує розумних людей, тому ми запровадили програму “Стипендія відміннику”. Отримавши 500-1000 гривень, учень буде це цінувати, бо це престижно. А ще на лінійці його похвалять.
Той же самий футбол. Можна підтримувати “Волиньбаскет”, а можна зробити свою лігу серед селян. У нас є така тема. Усе поділено на чотири географічних зони: Ковельська, Голобська, Млинівська, Луцька і Горохівська. Вони грають між собою чемпіонат, потім відбувається півфінал, а тоді фінал. Ми фінансуємо на кожному етапі. А для тих, хто виграє, стаємо генеральним спонсором із солідним бюджетом. Таким способом ми хочемо популяризувати сільський футбол. Одне діло – коли хлопці ідуть в гаражах на ящиках горілку пити, а друге діло – коли займаються спортом! (говорить з усмішкою на обличчі).
– Чи здійснюєте фінансову підтримку таких дітей в університетах аграрного спрямування? Можливо, “вирощуєте” для свого підприємства майбутні кадри?
– Моя дочка, наприклад, вступила в аграрний університет, перша в рейтингу.
– Я вас вітаю! Якість викладання краща в інших містах? Чи потрібно їхати навчатися за кордон?
– Я дочці показав усе. Вона прийняла рішення навчатися в Україні, в місті Києві, вступивши до англомовної групи навчання. Спочатку необхідно володіти теоретичними знаннями, а потім, звичайно основною є практика.
Група наших підприємств тісно працює з студентами. Проте минулого року не взяли на роботу жодного випускника волинського вишу, вони нам не підійшли. Набрали 2-3 курс, випускників технікумів.
– Але взагалі з ЛНТУ берете випускників?
– Беремо (зітхає). От в офіс зайдіть, подивіться середній вік працівників. У нас є три прошарки: заслужені працівники, клуб 55-60+, локомотив – це 40 років і молодь. В нас практично “вилетіло” покоління, кому зараз 50 років.
Головний наш агроном, наприклад, молодий хлопець – 29 років.
ДЕКОМУ МОЖЕМО ДАТИ ГРОШІ, А ДЕКОМУ БОЇМОСЯ ЇХ ДАВАТИ
– Ви надаєте кредити фермерським господарствам. Яка ситуація з поверненням коштів?
– До того, аби фермери вчасно повертали кошти, ми дійшли за деякий час. По-перше: з нами потрібно розраховуватися, тому що у протилежному випадку вони отримають погану репутацію. І якщо потім доведеться до когось звернутися за допомогою, не розрахувавшись з нами, навряд чи хто допоможе. По-друге: не розрахувавшись – втрачають доступ до технологій, одним словом, ми викреслюємо “зі списку в заповіті”.
А для того, аби розрахунки пройшли легко, ми надаємо доступ до усій знань та технологій, які використовуємо ми аби мати гарні фінансові результати.
– Консультуєте їх? Даєте рекомендації?
– Спочатку разом аналізуємо стан господарства, його потреби, а тоді в процесі спілкування відбувається особисте кредитування. Немає єдиного стандарту. Декому можемо дати гроші, а декому боїмося їх давати. Тоді даємо ресурс і спонукаємо дотримуватись відповідних технологій. Кажу, як є. Багато господарств ми витягнули з досить “цікавого” стану. Дефолтів дуже мало.
– То ви з ними треніги проводите?
– Перед тим, як дати гроші нашим фермерам, ми проводимо навчання цілу зиму. У нас є клас. Я особисто з ними працюю майже місяць. Розповідаємо про моделі бізнесу, як не втратити гроші.
– Який ефект?
– Без промивки мізків нічого не буде.
НАМ ПОТРІБНА АМЕРИКАНСЬКА МОДЕЛЬ ГОСПОДАРЮВАННЯ – ЖОРСТКА КОНКУРЕНЦІЯ
– Зараз нашим фермерам важко? Вони не мають державної допомоги, дотацій?
– Не треба ніякої допомоги від держави! Нам потрібна американська модель господарювання – жорстка конкуренція. Дотація – розпаскуджує людей. Якщо тобі дали компенсацію на тарифи – субсидію, хіба ти заміниш у хаті вікна чи котел? Так само і в аграрному бізнесі, якщо тебе почнуть “кормити” дотаціями, ти не будеш ефективно розвиватися. Мінімізуй витрати – оптимізуй врожайність! Потрібно працювати!
– Багато хто з іноземців започаткували свої фермерські господарства в Україні. Чи є у них переваги перед вітчизняними фермерами?
– Вже ні. В них була перевага 10 років назад. Коли вони прийшли з технологіями, знаннями, жилкою господаря. От “Хавест – Агро” (Рівненська область) –типовий приклад. Там така історія: 6 дітей у батька – фермера, але на всіх землі не вистачило. Старші скинулися, відкупилися від меншого брата, а той з цією сумою приїхав в Україну. Починав з малого, а сьогодні зробив дуже класне, ефективне господарство.
– Чи приваблива Україна для іноземних інвесторів?
– Нам не треба чужих. Аграрний блок може дати раду собі сам.
– Що для цього потрібно?
– Не заважати.
– Не заважити кому? Один одному чи державі?
– У бізнесі не повинно бути червоних зон (війн), повинен бути доступ до дешевого ресурсу. І ми самі собі дамо толк.
– Як ви вважаєте, за ким майбутнє: за фермерами чи за великими агрогосподарствами?
– Я розрізняю чотири основних моделі господарювання:
до 50 гектарів – сам агроном, директор, тракторист, дружина бухгалтер, а син допомагає;
500 гектарів – сам директор, агроном, інженер, має найнятих робітників і бухгалтер, знову ж таки дружина чи дочка, як правило;
від 1,5 до 3 тисяч гектарів – це класичні колгоспи.
5 тисяч гектарів.
Всі вони мають право на господарювання. Оптимальним, на мою думку, є господарство з 5 тисяч гектарів. Ми на сьогодні маємо до 18, 5 тисяч гектарів обробітку. Але ми не є холдингова система господарювання. Наш агросектор складається з 4 господарств, які живуть своїм життям, але мають централізоване фінансове, технологічне управління. Я не бачу майбутнього у великих аграрних холдингів, тому що коли піде боротьба за кожну копійку собівартості, вони не зможуть ефективно господарювати.
– Аграріям блокували відшкодування ПДВ у червні. Офіційна причина – аграрії підозрюються в отриманні збільшених сум відшкодування на не зовсім законних підставах. 1 липня Кабмін дозволив ДФС проводити документальні перевірки сільгоспвиробників щодо можливого порушення режиму повернення податку на додану вартість. Як Ви прокоментуєте цю ситуацію і якою вона є зараз?
– Моя мрія, щоб бізнес спокійно працював згідно чітко встановлених правил, яких будуть дотримуватися всі учасники: бізнес та держава. З 1 січня 2016 року було введено диференційовану сплату ПДВ для агропідприємств в залежності від виду діяльності (на спец рахунках лишаються кошти в розмірі 15 % від продажу зернових та технічних культур, тваринництва-80 %, інших видів діяльності – 50 %). Для великих підприємств це не є особливою проблемою, адже відекспортувавши продукцію, вони мають право на відшкодування ПДВ. Дрібнішим звичайно складніше. Особливо не заздрю бухгалтерам, що реєструють податкові накладні у Державному реєстрі, врахувавши як працює Інтернет у віддалених селах. Щодо перевірок можу сказати одне треба вести чіткий облік, тоді для переживань немає підстав.
– Рівненське приватне підприємство “Агро-експрес-сервіс” здійснило рейдерський захват ваших земель у Рівненській області. Як відомо, ваша компанія та 17 керівників найбільших агрогосподарств Рівненської області звернулися з відкритим листом до голови ОДА Олексія Муляренка задля вирішення ситуацію, що виникла. Що відбувається зараз?
– У нас все добре. Тому що ми показали, у нас повний порядок в команді – всі на своїх місцях, чітко спрацювали в напрямках безпеки , а наша репутація об”єнала навколо нас інших аграріїв На нашій стороні правда. Ми ні до кого “не полізли” щось забирати, а постояли за своє. Зараз це питання вирішується у визначеному законодавством порядку.
Це не війна Дудки і Костючка – двох бізнесменів між собою – це війна двох систем. Холдингової (Агро-експрес-сервіс) і кооперативної (Волинь-зерно-продукт). Ми в своїй основі маємо навчання, тренінги – це є основи кооперативної системи господарювання. Вся Європа, США, Канада в кооперації. На мою думку, кооперативна система має кращі шанси вижити, ніж холдингова.
МОЯ ПОЛІТИКА – ЦЕ РОБИТИ ЯКІСНО СВОЮ СПРАВУ І НАВКОЛО СЕБЕ ОБ’ЄДНУВАТИ ЛЮДЕЙ
– У вас тісні стосунки з головою Аграрної партії України Віталієм Скоциком. Чи підтримуєте ви політичну силу, яку він очолює?
– Ми куми. У мого друга з Київщини хрестили дитину. Я не політичний, я аполітичний. Моя політика – це робити якісно свою справу і навколо себе об’єднувати людей. Потрібно жити за законом і бути конкурентними бізнесменами – це дві моїх основних позиції.
– А чи запрошували вас до котроїсь з політичних сил? Пропонували очолити посаду в області, районі?
– Звичайно. А для чого? Можна я буду просто хорошим бізнесменом, колгоспником, аграрником? Політика – це не моє. А класична приказка, що якщо ти не займаєшся політикою, то рано чи пізно вона займеться тобою, то я на це дивлюся по-іншому.
– Яких інновацій та нових проектів слід очікувати від “Волинь-зерно-продукту”?
– Стабільності в роботі з нашими партнерами, новинок в системі управління наших партнерів.
– Чим ви найбільше гордитеся?
– Гординя – злий порок. “Волинь-зерно-продукт”, група компаній ТМ “ВІЛІЯ” – це мої найуспішніші бізнес проекти. Намагаємося досягнути успіхів у малому, а це допоможе досягнути великого.
Головний технолог з рослинництва Ярослав Мазуренко розповів про хід проведення жнив. Відтак, усього Групою компаній ТМ «ВІЛІЯ» засіяно 18,5 тис. га ріллі. З них на площі 700 га вирощено та уже зібрано озимий ячмінь, при урожайності 78 ц/га. Завершено обмолот гороху при середній урожайності 50 ц/га. Триває збір озимого ріпаку, якого посіяно на площі 3,5 тис. га. Середня урожайність ріпаку становить 35 ц/га. Розпочато обмолот озимої пшениці, якої вирощено на площі 6,6 тис. га. Усього працівники компанії планують зібрати 50 тис. тонн озимої пшениці.
– Цьогоріч урожайність планова. Можливо, вона на 10 відсотків нижча минулорічних показників, проте, якість зерна безперечно вища. Наразі збираємо зерно озимої пшениці ІІ-ІІІ класу, – зазначив головний технолог з рослинництва.
Лани підприємства «СБЕ Україна Волинь» простягнулися на 3,5 тис. га неподалік села Твердині. На полі працює новітня сільськогосподарська техніка. Задіяно понад 30 комбайнів, які щоденно збирають 5-8 тис. тонн зерна.
На фото – Ярослав Мазуренко
Підхід до жнивної кампанії на підприємстві комплексний. У полі трудяться комбайнери збираючи цьогорічний урожай, опісля працює сучасний розкидач органічних добрив з подальшим заробленням їх у грунт. Як повідомив Ярослав Мазуренко, загалом Групою компаній ТМ «ВІЛІЯ», згідно технології, щорічно вноситься у грунт 50 тис. тонн органічних та до 20 тис. тонн мінеральних добрив. Уже з 1 серпня цього року на ланах підприємства «СБЕ Україна Волинь» розпочнеться посів озимого ріпаку. «Дотримання сучасних технологій при вирощуванні сільськогосподарських культур дозволяє збирати високі врожаї навіть на бідних поліських землях», – запевнив головний технолог з рослинництва.
Як стало відомо, в кожному господарстві Групи компаній ТМ «ВІЛІЯ» жнивують 5-7 днів, опісля техніка переїжджає на лани іншого господарства.
Серед працівників підприємства дуже багато молодих людей. Наразі, на підприємстві проходять практику 12 випускників 3 курсу факультету землевпорядкування Володимир-Волинського агротехнічного коледжу. Студенти задіяні у жнивній кампанії.
На фото з ліва на право: Іван Юзепчук, Руслан Глущук, Денис Гутай, Юрій Горбенко, Михайло Хлопук
Одна із них, Юлія Богдан, займається заповненням товаро-транспортних накладних. Дівчину жартома називають рекордсменом по випуску машин на поле, і це мабуть не даремно, адже для прикладу, напередодні студентка відправила 78 автомобілів, які перевезли 2030 тонн зерна. «Працюю вперше. Робота не важка, проте потребує підвищеної пильності», – зазначила Юлія.
На фото – Юлія Богдан На фото – комбайнер Володимир Дячук
А от комбайнер Володимир Дячук уже 7 років поспіль працює на господарстві. Працівник розповів, що його робочий день розпочинається о 6:30 годині: «Нас привозять на поле, тут ми снідаємо та готуємо комбайни до робочого дня. Обмолот розпочинається о 8:30 годині, коли сходить роса і триває до 23 години, – повідомив комбайнер. – Мені подобається моя робота. Я працюю на землі, збираю урожай, з якого колись випечуть хліб».
На Волині жнива у розпалі. Прийшов час для збору пшениці, яка показує досить хороші врожаї. Радує і те, що більшість аграріїв краю використовують високоефективні технології та сучасну техніку. Усе це в комплексі дозволить волинським господарям третій рік поспіль зібрати понад 1 мільйон тонн збіжжя, – зазначив очільник головного аграрного відомства області Юрій Горбенко, оглядаючи роботу техніки в полі.
Робота у полі набирає оборотів, милує око налагодженість виробничого процесу та організація працівників. Жителька села Твердині, власниця земельного паю площею 8 га Валентина Іщук разом із дітьми та внуками прийшла подивитися як збирають урожай та обробляють землю орендарі.
– Я пам’ятаю, як ще 20 років тому земля на цьому полі пустувала і заростала бур’янами. Я рада, що тепер появився господар і земля не облогує і ми маємо заробіток за здані паї. От вийшли із дітьми та онуками полюбуватися і душа радіє від побаченого, – поділилася враженнями пані Валентина.
Разом із проведенням жнив крупнотоварними підприємствами, жнивують і власники особистих селянських господарств.
Відтак, у селі Кисилин одноосібник пані Оксана Самчук оглядає цьогорічний урожай. Жінка повідомила, що посіяла 2 мішки зерна на 20 сотках поля, та зібрала 1,4 тонни збіжжя. «Я задоволена, урожай хороший, зерно якісне», – радіє пані Оксана. Неподалік від господині стоїть її син Андрій. Хлопець закінчив 6 клас школи і зараз допомагає матері у господарстві. До слова, Оксана Самчук – мама-героїня, вона виховує 6 дітей.
А от Сергій Лошик разом із сином студентом Дмитром, маючи у наявності комбайн, допомагають селянам збирати урожай зернових. Обмолот виконують згідно рекомендованих цін – 15-16 гривень за сотку.
– По мірі можливостей допомагаю людям. Крім того, обробляю власних 20 гектарів землі, на 10 з яких посіяв зернові. Роботи у селі завжди вистачає, а особливо зараз, коли така пора, як то кажуть: «день рік годує», – розповівСергій Лошик, цього року збираємо хороший урожай зернових – 50 ц/га, а на своїй землі – 80 ц/га.
Дмитру Лошику також подобається працювати за кермом комбайна. Сільськогосподарською технікою хлопець цікавиться з дитинства, разом із батьком керує комбайном. «Батькам потрібно допомагати, і не тільки під час жнив», – впевнений Дмитро.
Цей рік для господарства «Волинь-Зерно-Продукту» незвичний. Воно відзначає 15 років з початку існування. Всі урочистості припали саме на День поля і ми стрімголов примчали сюди, щоб і зі святом привітати, і, в рамках АгроЕкспедиції, на пшеничні поля подивитися.
Захід мав формат екскурсії й переслідував мету ― дати відповіді на запитання всіх присутніх (а таких було приблизно 700). Бажаючі поглянути на «володіння» господарства мали змогу поділитись на групи, які возили в 12 автобусах.
Гіди, котрими виступили агрономи «Волинь-Зерно-Продукту» продемонстрували площі, на яких посіяна не лише пшениця. Вирощують також озимі ріпак та ячмінь, сою, цукрові буряки та кукурудзу на зерно. Під пшеницю ж відведено 4,3 тис. га.
«Вирощуємо багато сортів пшениці: Патрас, Цеппелін, Памір і Мулан — на насіння, а для продовольчих посівів ― Торос та Мулан. Також користуємося послугами Limagrain. Наприклад, маємо сорт Колонія цієї компанії. Загалом же сортів для вирощування в нас 8», ― говорить агроном.
Минулого року врожайність пшениці тут склала 84,5 ц/га. Така цифра ― показник правильного вибору технології вирощування культури.
Аби покрити всі затрати на гектар пшениці, «Волинь-Зерно-Продукт» залучає додаткові кошти в формі кредитування. Користуються послугами ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», активно співпрацюють з ними в напрямку автокредитування з 2011 року.
До речі, господарство надає матеріальну допомогу своїм партнерам ― представникам 155 малих та середніх ферм. Наразі кредитують на суму 150 млн. грн.
«Сьогодні найбільше розвиваються дрібні, середні господарства і фермери-початківці. Це сегмент, який вимагає вкладень в розвиток. І ми в даному випадку виконуємо роль моста між ними і великими компаніями. Ми ділимося знаннями і технологіями. Їм не потрібно винаходити велосипед ― є готові перевірені технології. Їх завдання правильно спланувати посівну цього року. Наша область при таких землях вирощує мільйон тонн зерна, а якщо ми будемо всі дотримуватися правильних технологій, то зможемо подвоїти цю цифру. Якщо правильно сплануємо сівозміну і технології, тоді буде високий урожай», ― розповідає Євген Дудка.
Вектори збуту продукції «Волинь-Зерно-Продукт» різняться. Але частина зібраного йде все ж на корма та підстилку для ВРХ. Тут утримують 1,5 тис. корів, з яких 800 ― дійні.
Щоб справити враження
Ой, заговорились. Перейдемо до нашої екскурсії, на якій, до речі, був присутній і власник «Волинь-Зерно-Продукту» Євген Дудка. В полях вийшло також познайомитися з багатьма цікавими людьми, що представляють вітчизняну аграрну сферу. Вони розповідають про свій досвід вирощування пшениці та діляться думками з приводу розвитку АПК країни.
Тож серед наших нових знайомих ― директор ТОВ «Волинь-Зерно-Продукт» Сергій Супрунюк. Поділився планами щодо збільшення експорту зернових в країни Європи, найбільше до Польщі. Тонна продовольчої пшениці на світових біржах нині коштує в межах $165-199, ріпак – в середньому $435/т, й українським фермерам було б значно вигідніше збувати продукцію за такими розцінками, а не за значно нижчими, які пропонують місцеві зернотрейдери. Та є перепони на шляху до закордонного покупця ― потрібні великі обсяги якісного, сертифікованого зерна, ще й транспорт для його доставки. Європейські покупці укладуть контракт за умови, що українці нададуть одразу 300 вагонів продукції. Обсяг — немалий навіть для великих компаній.
«Волинь-Зерно-Продукт» знайшла вихід: консолідувати обсяги продукції, своєї та фермерських господарств, забезпечивши таким чином прямий експорт для їхньої продукції, а отже й більший дохід. Елеваторні потужності «Волинь-зерно-продукт» щороку збільшує з тим щоб елеватори могли вміщати 250 тис. т зерна. Наразі ж показники ― 35 тис. т, а вже до жнив планують вийти на 80 тис. т.
Там же зерно проходить повну лабораторну перевірку. Підприємство бере на себе транспортування та зберігання. Оскільки зерно відправляють на експорт, то все воно після сушки та обробки на елеваторі відповідає європейським показникам якості. Навіть, якщо передбачається його реалізація на внутрішньому ринку.
Що програма прямого експорту діє, підтвердив інший пасажир автобуса – Андрій Ясницький, директор ТОВ «Хавест-Агро», що обробляє 4,5 тис. га у Млинівському районі Рівненщини. Своє зерно вони вже відправляли на експорт.
Директор ТЗОВ «Волинь-Агро» Володимир Остапчук розповів, що їхнє господарство має 5 тис. га землі. З них 1.5 тис. га під пшеницею. Минулого року зібрали 50 ц/га. Цьогоріч хочуть зібрати на 10 ц/га більше. Нині оцінюють стан посівів як задовільний, але побоюються і форс-мажорів.
Добре перезимувала пшениця й на полях господарства «Серпанок». Тут із 360 га землі під пшеницею аж 210. Про це журналістам розповів представник господарства Олександр Федимчик. У «Серпанку» в 2015 році урожайність пшениці склала 50 ц/га. Прогнозами на майбутнє поки не діляться, але сподіваються, що результати перевищать цей показник.
Підходимо до наступного чоловіка. Чи то інтуїція підказала, але натрапляємо на агронома з Тернопільщини. Іван Юзва з ПП «Агропродсервіс Ярчівці» розповідає, що із зембанку в 5.4 тис. га площі під пшеницею 1.6 тис. га.
«Зараз пшениця у доброму стані та й перезимувала непогано. Утім весною довелося боротися з наслідками дощів: на посівах почалася друга хвиля бур’янів», ― розповідає чоловік.
Нині ж із проблемою впоралися і сподіваються на 72-75 ц/га врожаю.
Прибув подивитись на розвиток «Волинь-Зерно-Продукту» й лідер «Аграрної партії України» Віталій Скоцик.
«Новий зерносушильний комплекс та борошномольне підприємство, десятки новостворених робочих місць та середня заробітна плата в 10 тис. гривень. Все це як приклад для більше ніж тисячі гостей, маленьких і великих фермерів і просто тих хто хоче жити в рідній країні!!», ― характеризує досягнення очільника господарства пан Віталій.
Натомість новини в поля він приніс далеко не втішні.
«Сьогодні зранку ціна на нафту знову пішла вниз, тому не відомо, якими будуть ф’ючерси в осінню компанію. Низька ціна на нафту тягне за собою вниз ціну на сировинні товари, які торгуються на біржах», — зауважив голова «Аграрної партії України».
Отак і не помітили, як минув час, виділений на оглядини полів. Їдемо святкувати. Аби дійти до місця урочистостей, треба минути елеватори господарства, пройти повз його техніку. Бачимо, що воно «озброєне» і готове до продуктивної роботи. Наприклад, має 13 нових комбайнів, з яких 9 ― виробництва New Holland. 40 одиниць цієї техніки готові до жнив.
Не мають тут проблем і з кадровим забезпеченням. Так, повертаючись до теми комбайнів, варто зазначити, що на них працюють 15 осіб.
Знаємо: йти потрібно на музику та гучні перемовини. Попереду ангар, а в ньому розмістилася сила-силенна людей. Співають пісні, проводяться конкурси. Все на рівні! Простіше кажучи, як сам власник любить!
