17.07. 2025
У часи випробувань, коли Україна протистоїть жорстокій російській агресії, бізнес відіграє критично важливу роль не лише у підтримці економіки, а й у відбудові країни та допомозі тим, хто її потребує. Група компаній «Вілія» не стоїть осторонь цих процесів, активно долучаючись до ініціатив, спрямованих на ліквідацію наслідків війни. Компанія охоче відгукується на запити та разом зі своїми працівниками, які майстерно володіють необхідною технікою, долучається не лише до розбирання завалів після ракетних атак, а й до надання допомоги військовим частинам, демонструючи справжню соціальну відповідальність бізнесу у найскладніші часи.
Ми поспілкувалися з одним із працівників «Вілії», кранівником Ігорем Рудюком, який 6 червня допомагав ліквідовувати наслідки однієї з наймасштабніших ракетних атак на Луцьк. Його історія – це приклад небайдужості та професіоналізму, що допомагають нашому місту оговтуватися після ворожих ударів.
З 2021 року Ігор Рудюк є частиною команди «Вілії», де він працює машиністом автомобільного крану. Його “підопічний” – потужний 50-тонний кран, справжній гігант, здатний переміщувати значні вантажі. Але шлях Ігоря до цієї відповідальної професії розпочався набагато раніше, ще у 2010 році.
Тоді чоловік активно їздив на заробітки за кордон, працюючи на будівництвах. Починав з меншої техніки, але згодом зрозумів: робота на великих агрегатах не лише цікавіша, а й цінується значно вище. Цей інтерес і прагнення до більших масштабів привели Ігора до рішення спробувати себе у ролі кранівника, професії, що стала справою його життя.
«Мій розвиток у професії відбувався поступово, крок за кроком. Були часи, коли я працював на крані, потім переходив на маніпулятор, потім знову повертався до кранів. Починав з 16-тонного, потім опановував 25-тонний, далі – 35-тонний, і ось тепер працюю на 50-тонному велетні. За всі ці роки я побував у найрізноманітніших ситуаціях, набрався безцінного досвіду і тепер буквально відчуваю кран. Коли приїжджаю на об’єкт, одразу бачу, наскільки близько потрібно під’їхати, чи треба розчищати майданчик. Мені колись так і казали, коли стажували: «Ти не станеш справжнім кранівником, якщо не будеш відчувати кран». Так і сталося, і я пишаюся цим».
Щоденна робота Ігоря переважно проходить на будівельних майданчиках. Це може бути монтаж нових об’єктів або робота на елеваторних потужностях на Волині, Рівненщині, Тернопільщині чи Львівщині. Втім з початком повномасштабної війни, звичні завдання доповнилися тими, що вимагають особливої мужності та оперативності. Тепер Ігор регулярно долучається до роботи на об’єктах, що постраждали від російських ракет або шахедів, де його вміння та досвід стають незамінними під час ліквідації наслідків руйнувань.
«На жаль, я вже мав нагоду працювати на таких об’єктах не раз. На початку повномасштабної війни я працював на нашому аеродромі, розбирав завали на Підшипниковому заводі, допомагав ліквідовувати наслідки влучання у п’ятиповерхівку на Відродження. Останній такий досвід був, коли 6 червня ми ліквідовували наслідки влучання у дев’ятиповерхівку в Луцьку».
Під час таких надзвичайних ситуацій, як розповідає Ігор, повідомлення про необхідність виїзду на об’єкт надходять дуже швидко. Адже техніка, якою він керує, є дуже помічною у подібних справах. «Загалом на Волині є лише два таких великих 50-тонних крани – один у нас на «Вілії», інший – в Ківерцях. Тому й працюємо на таких об’єктах», – пояснює він.
«Що саме доводиться робити? Піднімати плити, що попадали на машини. Знімаємо плити, щоб дістатися до машин, потім збираємо машини, аби розчистити проїзд для ДСНС. Безпосередньо це не рятувальні роботи, але вони теж на вагу золота, адже лік у таких ситуаціях йде на хвилини», – підкреслює Ігор, усвідомлюючи важливість кожної секунди.
За словами чоловіка, робота в кризових ситуаціях кардинально відрізняється від звичних будівельних буднів. Якщо під час виконання рутинних завдань алгоритми дій чітко визначені, а об’єкти заздалегідь підготовлені до роботи, то на місцях влучань усе інакше. Часто доступ може бути ускладнений, а умови для роботи відсутні. Непередбачувані фактори, такі як раптово тріснута плита або порвана стропа, значно підвищують складність та небезпечність виконуваної роботи. У таких обставинах кожен рух кранівника вимагає максимальної концентрації, швидкого реагування та бездоганного відчуття техніки, адже на кону не лише матеріальні цінності, а й безпека людей.
«В умовах надзвичайних ситуацій для роботи на крані дуже важливо бути максимально уважним. Адже все відбувається швидко, хаотично. Коли у звичайних умовах ти приїжджаєш на об’єкт, спокійно оцінюєш ситуацію і плануєш дії, то тут все інакше. Тут тебе постійно кваплять – давай швидше.
І в таких умовах часто можна наробити помилок – наприклад, достатньо розкласти кран на м’якому ґрунті і лапа може просісти, а сам кран — завалитися. Без належної уваги можна створити багато проблем. Тож ця риса є визначальною у такій роботі», – підкреслює Ігор.
Загалом до складних умов роботи, терміновості й технічних особливостей можна звикнути. Найбільш складно морально адаптуватися до роботи на таких об’єктах, – каже Ігор.
«Звісно, нічого приємного у такій роботі немає. Кожного разу ти їдеш і думаєш, чи є постраждалі, переживаєш, запитуєш чи вдалося врятувати, чи всі здорові. Ось останнього разу, коли приїхав, почув, що шукають молоду пару. Розпочав свою роботу, надіявся, що знайдемо. Але, на жаль, ситуація закінчилася трагічно.
Дуже важко все це бачити і переживати – розбита техніка, розбиті приміщення, людські жертви. Це складна робота, але водночас і відповідальна. Якщо ти знаєш, що є хоча б примарна надія на те, що твоя робота може допомогти врятувати життя – значить, треба працювати», – ділиться Ігор.
Робота Ігоря не обмежується лише ліквідацією завалів на місцях влучань. Його навички кранівника стають у нагоді й нашим захисникам. Він регулярно працює з військовими частинами, допомагаючи ремонтувати важку військову техніку. Деякі зразки важать по 20-30 тонн і без крана їх просто неможливо підняти. Тоді на допомогу приходить Ігор: він звантажує техніку з військових лавет, а далі вже фахівці вирішують, як її відремонтувати.
Окрім цього, чоловік долучається й до інших соціальних ініціатив. До нього часто звертаються священники з проханням встановити купол на храм. Ігор радо погоджується, адже вважає це доброю справою. Нещодавно йому вдалося змонтувати купол на храмі в Луцьку, що знаходиться біля Центрального парку.
«На мою думку, такі завдання дуже важливі. І я дуже радий, що наша компанія завжди підтримує подібні ініціативи. Це життєво необхідно, особливо зараз, під час війни. Всі мають робити те, що в їхніх силах. Якщо якесь підприємство чи бізнес має техніку або інші ресурси, що можуть допомогти державі, зокрема у протистоянні з ворогом, то, безумовно, треба їх використовувати. Я переконаний, що в Україні багато такого відповідального бізнесу, і саме це допомагає нам вистояти», – підсумовує Ігор Рудюк.
