Дистрибуція – серце довіри клієнтів: досвід Михайла Шавука

Будь-яка велика історія складається з багатьох людських історій. «Вілія» – не виняток. За роки компанія виросла від невеликого офісу до потужного агрохолдингу і в кожному етапі цього шляху поруч були люди, віддані своїй справі.

Дистрибуція – один із ключових напрямів, що забезпечує присутність продукції «Вілії» на полицях магазинів. За цим стоїть команда, яка знає потреби клієнтів і щодня працює над тим, щоб якість та надійність бренду залишалися незмінними. Сьогодні ми знайомимо вас із Михайлом Шавуком – людиною, яка пройшла з компанією довгий шлях і розповість, як народжувався напрям дистрибуції.

Михайле, ви працюєте в компанії вже багато років. Як розпочалася ваша кар’єра тут?

Почав я ще у 2009 році. Тоді був Луцький комбікормовий завод, підприємство «Волинь-зерно-продукт» і зовсім нова торгова марка «Вілія». Фасування борошна тільки-но стартувало. Ще не було найбільшого борошномельного комплексу, який нині знаходиться на території Боніти, професійної ремонтної дільниці автомобілів, великого елеваторного комплексу, підлогових складів – був лише один невеликий офіс біля вагової.

У компанію я прийшов водієм. Пам’ятаю, як уперше прийшов до Євгена Степановича Дудки запитати про роботу: він був зайнятий і сказав прийти на 7-у ранку. Наступного разу попросив передзвонити о 9-й ранку. Так повторювалося кілька разів, а потім після раунду співбесід він сказав приходити працювати. Тоді отримав перші настанови, у компанії була чітка позиція – ніякого алкоголю, брехні чи крадіжок. Це було табу. Тут мої цінності і цінності компанії абсолютно зійшлися і так почалася моя історія у «Вілії».

Пам’ятаєте свій перший робочий день у компанії? Яким він був?

Так, добре пам’ятаю. Тоді я працював водієм при лабораторії – їздив по господарствах відбирати зразки зерна. Запам’яталися колеги, які на той час працювали: Сергій Супрунюк, Світлана Стащук, Олександр Попов, Оксана Мандрика, Петро Яцик, Володимир Мачулка, Василь Музичук, Олександр Шульський, Тарас Клийменов, Юрій Волох, Валентина Головко, Степан Дудка.

Минуло вже багато часу, і зараз можна проаналізувати, порівняти, як усе змінилося. Одним із найяскравіших спогадів був момент, коли у 2010 році відкрився новий борошномельний комплекс. Це був справді великий крок вперед, що дозволив наростити потужності і збільшити продажі борошна.

Ви починали водієм легкового авто. Як відбувся перехід до підприємницької діяльності?

Це сталося поступово, по ходу роботи. Спершу мені було цікаво їздити по господарствах, знайомитися з людьми. Згодом мене прикріпили до комерційного відділу, де був директором Тарас Клийменов. Він дав завдання співпрацювати з супермаркетами – завозити продукцію, організовувати торгівлю. Тоді ми вже займалися фасованим і ваговим борошном, крупами, торгували навіть сіллю «Артемсіль».

Тобто я почав співпрацювати із супермаркетами, а потім мене призначили менеджером зі збуту. З часом у компанії сформувався окремий напрям дистрибуції і я почав його освоювати.

Що для вас означає бути підприємцем?

Передусім – це велика відповідальність. У 2014 році з’явився окремий напрям дистрибуції ТМ «Вілія» і я почав його координувати. Ми орендували склад – він був зовсім невеличкий, але туди потрібно було вмістити весь асортимент. У команді тоді були я, Оксана Глущук і наш незмінний комірник, який досі з нами – справжня легенда нашої роботи.

Згодом команда почала швидко зростати. Якщо на старті нас було лише 5 людей, то сьогодні в напрямку дистрибуції в рази більше працівників. Тож для мене бути підприємцем – це насамперед відповідальність. Бо за цим напрямом стою не тільки я, а ціла команда людей, з якими разом розвиваємо дистрибуцію.

Які основні виклики стояли перед вами на старті, коли ви почали займатися цим напрямом?

Коли дистрибуція стала окремим напрямом, з’явилася й нова зона відповідальності. Потрібно було самостійно й дуже швидко приймати рішення. Це був справжній виклик. Але в мене була чітка позиція – не здаватися. Слава Богу, було в кого вчитися. Завжди ставив собі питання: «А як би в цій ситуації вчинив Євген Степанович?» Це допомагало знаходити правильні рішення й рухатися вперед.

У чому відмінність роздрібної торгівлі борошном від оптової?

Я б не сказав, що ми займаємося саме роздрібною торгівлею. Правильніше буде сказати, що ми працюємо з порівняно невеликими покупцями. Наші клієнти дуже різні: це пекарні, кондитерські, невеликі магазини. Велику частку займає Поліський ринок, центром якого є Ратне. Це виїзна торгівля по селах та місцевих ринках. І ми не обмежуємося лише борошном – реалізуємо також висівки, зерно, крупи. У цьому й полягає специфіка дистрибуції: потрібно добре розуміти потреби локальних клієнтів і швидко на них реагувати.

Як ви будували клієнтську базу і що вважаєте ключем до успіху?

Якось Валентин Володимирович Вавринович сказав мені фразу, яку я добре запам’ятав: «Ринок легко отримати, але важко утримати». І це абсолютна правда. За ці роки компанія зарекомендувала себе, вибудувала довіру, завжди дотримувалася домовленостей. Є навіть клієнти, з якими ще працював Євген Степанович на Поліському ринку, задовго до того, як з’явився окремий напрям дистрибуції. І вони залишаються з нами й досі.

Тому головне завдання сьогодні – утримати цей ринок і далі розвивати його. А ключем до успіху, на мою думку, є якість продукції та відповідальність. Саме за це нас найбільше цінують клієнти.

Як змінюються запити покупців із часом? Які тенденції зараз формують роздрібний ринок борошна?

Ринок суттєво змінився й, на жаль, звужується. Людей стало менше: хтось виїхав за кордон, хтось на фронті. Суттєво впала купівельна спроможність. Багато хто вже не тримає худобу вдома, відповідно зменшився попит на корми. Загалом кількість споживачів знизилася.

У таких умовах важливо вміти «маневрувати». Ми шукаємо нові можливості: виходимо в Київську область, у Львів, на Закарпаття. Розвиваємо співпрацю з пекарнями та виробниками хлібобулочних виробів. Для них найважливіше – якість продукції, справедлива ціна та вчасна доставка.

Щодо тенденцій, зараз складно говорити однозначно – надто багато залежить від війни, адже саме люди є нашими споживачами. Але ми бачимо кілька напрямів. У містах набирає популярності здорове харчування, екопродукти, цільнозернове борошно. А от у селах і надалі більший запит на «соціальний» хліб – доступний і щоденний. Думаю, ці два сегменти й надалі визначатимуть ринок.

Чи є типові помилки, яких краще уникати початківцям у цій сфері?

Напевно, найпоширеніша помилка – думати, що все вийде одразу. Або ж сподіватися знайти готового фахівця, менеджера з продажу. Я за стільки років ще не зустрічав «готової людини» для цієї роботи. Це завжди процес виховання, який триває роками.

У продажах немає універсальних рішень. Тут важливе вміння чути клієнта і водночас дбати про вигоду компанії. Це справді тонка робота. Інколи треба вміти правильно «вистроїти голос» – бути м’яким чи, навпаки, більш жорстким, залежно від ситуації.

Часом трапляються непорозуміння: іноді через неправильне тлумачення ситуації чи зловживання, а іноді — справді є проблема і її треба вирішувати. Це завжди індивідуальний підхід, у якому є багато психології. Але найголовніше – навіть у складних моментах зберігати повагу й говорити: «До побачення, приходьте ще». Бо без споживачів ми нікуди.

Чим ви найбільше пишаєтеся у своїй роботі?

Для мене найбільша гордість – коли все працює, як злагоджений механізм. Коли всі ланки виробництва – від зерна до готової продукції – діють як єдина система. Є достатня кількість пшениці, млин забезпечений роботою, продукція вчасно продається й розподіляється. Коли формується такий замкнутий цикл, де кожен має свою роботу, і все безперебійно працює.

Я пишаюся тим, що стільки років працюю в компанії й саме тут сформувався як фахівець. Це приємно – бути в колективі, де на першому місці людська повага й цінності. Тут завжди відчувається енергія і круто бути в самому її епіцентрі. Це мотивує й дає сили рухатися далі.

Як ви знаходите баланс між роботою та особистим життям?

У мене є проблема з «лінивим» відпочинком, я більше люблю відчувати драйв і рух. Пам’ятаю поїздку в Норвегію на рибалку з колегами – оце справжній відпочинок для мене. Люблю кататися на квадроциклах, це заряджає. Звичайно, сім’я інколи витягує мене й на більш спокійний відпочинок – і це правильно.

Яку пораду дали б тим, хто лише починає підприємницький шлях?

Яку б роботу ти не виконував – важливо, щоб ти робив її, а не вона тебе. Потрібно братися з азартом, хвацько і завзято. Ще один важливий момент – швидкість і чіткість у роботі з клієнтом. Важливо вміти обдумати ситуацію й оперативно дати відповідь. Клієнти це цінують.

Загалом важливо мати активну позицію і постійно працювати над собою. Використовувати кожну можливість для навчання, не боятися відповідальності і тоді твій професійний шлях перетвориться на історію успіху.

 

У часи випробувань, коли Україна протистоїть жорстокій російській агресії, бізнес відіграє критично важливу роль не лише у підтримці економіки, а й у відбудові країни та допомозі тим, хто її потребує. Група компаній «Вілія» не стоїть осторонь цих процесів, активно долучаючись до ініціатив, спрямованих на ліквідацію наслідків війни. Компанія охоче відгукується на запити та разом зі своїми працівниками, які майстерно володіють необхідною технікою, долучається не лише до розбирання завалів після ракетних атак, а й до надання допомоги військовим частинам, демонструючи справжню соціальну відповідальність бізнесу у найскладніші часи.

Ми поспілкувалися з одним із працівників «Вілії», кранівником Ігорем Рудюком, який 6 червня допомагав ліквідовувати наслідки однієї з наймасштабніших ракетних атак на Луцьк. Його історія – це приклад небайдужості та професіоналізму, що допомагають нашому місту оговтуватися після ворожих ударів.

З 2021 року Ігор Рудюк є частиною команди «Вілії», де він працює машиністом автомобільного крану. Його “підопічний” – потужний 50-тонний кран, справжній гігант, здатний переміщувати значні вантажі. Але шлях Ігоря до цієї відповідальної професії розпочався набагато раніше, ще у 2010 році.

Тоді чоловік активно їздив на заробітки за кордон, працюючи на будівництвах. Починав з меншої техніки, але згодом зрозумів: робота на великих агрегатах не лише цікавіша, а й цінується значно вище. Цей інтерес і прагнення до більших масштабів привели Ігора до рішення спробувати себе у ролі кранівника, професії, що стала справою його життя.

«Мій розвиток у професії відбувався поступово, крок за кроком. Були часи, коли я працював на крані, потім переходив на маніпулятор, потім знову повертався до кранів. Починав з 16-тонного, потім опановував 25-тонний, далі – 35-тонний, і ось тепер працюю на 50-тонному велетні. За всі ці роки я побував у найрізноманітніших ситуаціях, набрався безцінного досвіду і тепер буквально відчуваю кран. Коли приїжджаю на об’єкт, одразу бачу, наскільки близько потрібно під’їхати, чи треба розчищати майданчик. Мені колись так і казали, коли стажували: «Ти не станеш справжнім кранівником, якщо не будеш відчувати кран». Так і сталося, і я пишаюся цим».

Щоденна робота Ігоря переважно проходить на будівельних майданчиках. Це може бути монтаж нових об’єктів або робота на елеваторних потужностях на Волині, Рівненщині, Тернопільщині чи Львівщині. Втім з початком повномасштабної війни, звичні завдання доповнилися тими, що вимагають особливої мужності та оперативності. Тепер Ігор регулярно долучається до роботи на об’єктах, що постраждали від російських ракет або шахедів, де його вміння та досвід стають незамінними під час ліквідації наслідків руйнувань.

«На жаль, я вже мав нагоду працювати на таких об’єктах не раз. На початку повномасштабної війни я працював на нашому аеродромі, розбирав завали на Підшипниковому заводі, допомагав ліквідовувати наслідки влучання у п’ятиповерхівку на Відродження. Останній такий досвід був, коли 6 червня ми ліквідовували наслідки влучання у дев’ятиповерхівку в Луцьку».

Під час таких надзвичайних ситуацій, як розповідає Ігор, повідомлення про необхідність виїзду на об’єкт надходять дуже швидко. Адже техніка, якою він керує, є дуже помічною у подібних справах. «Загалом на Волині є лише два таких великих 50-тонних крани – один у нас на «Вілії», інший – в Ківерцях. Тому й працюємо на таких об’єктах», – пояснює він.

«Що саме доводиться робити? Піднімати плити, що попадали на машини. Знімаємо плити, щоб дістатися до машин, потім збираємо машини, аби розчистити проїзд для ДСНС. Безпосередньо це не рятувальні роботи, але вони теж на вагу золота, адже лік у таких ситуаціях йде на хвилини», – підкреслює Ігор, усвідомлюючи важливість кожної секунди.

За словами чоловіка, робота в кризових ситуаціях кардинально відрізняється від звичних будівельних буднів. Якщо під час виконання рутинних завдань алгоритми дій чітко визначені, а об’єкти заздалегідь підготовлені до роботи, то на місцях влучань усе інакше. Часто доступ може бути ускладнений, а умови для роботи відсутні. Непередбачувані фактори, такі як раптово тріснута плита або порвана стропа, значно підвищують складність та небезпечність виконуваної роботи. У таких обставинах кожен рух кранівника вимагає максимальної концентрації, швидкого реагування та бездоганного відчуття техніки, адже на кону не лише матеріальні цінності, а й безпека людей.

«В умовах надзвичайних ситуацій для роботи на крані дуже важливо бути максимально уважним. Адже все відбувається швидко, хаотично. Коли у звичайних умовах ти приїжджаєш на об’єкт, спокійно оцінюєш ситуацію і плануєш дії, то тут все інакше. Тут тебе постійно кваплять – давай швидше.

І в таких умовах часто можна наробити помилок – наприклад, достатньо розкласти кран на м’якому ґрунті і лапа може просісти, а сам кран — завалитися.  Без належної уваги можна створити багато проблем. Тож ця риса є визначальною у такій роботі», – підкреслює Ігор.

Загалом до складних умов роботи, терміновості й технічних особливостей можна звикнути. Найбільш складно морально адаптуватися до роботи на таких об’єктах, – каже Ігор.

«Звісно, нічого приємного у такій роботі немає. Кожного разу ти їдеш і думаєш, чи є постраждалі, переживаєш, запитуєш чи вдалося врятувати, чи всі здорові. Ось останнього разу, коли приїхав, почув, що шукають молоду пару. Розпочав свою роботу, надіявся, що знайдемо. Але, на жаль, ситуація закінчилася трагічно.

Дуже важко все це бачити і переживати – розбита техніка, розбиті приміщення, людські жертви. Це складна робота, але водночас і відповідальна. Якщо ти знаєш, що є хоча б примарна надія на те, що твоя робота може допомогти врятувати життя – значить, треба працювати», – ділиться Ігор.

Робота Ігоря не обмежується лише ліквідацією завалів на місцях влучань. Його навички кранівника стають у нагоді й нашим захисникам. Він регулярно працює з військовими частинами, допомагаючи ремонтувати важку військову техніку. Деякі зразки важать по 20-30 тонн і без крана їх просто неможливо підняти. Тоді на допомогу приходить Ігор: він звантажує техніку з військових лавет, а далі вже фахівці вирішують, як її відремонтувати.

Окрім цього, чоловік долучається й до інших соціальних ініціатив. До нього часто звертаються священники з проханням встановити купол на храм. Ігор радо погоджується, адже вважає це доброю справою. Нещодавно йому вдалося змонтувати купол на храмі в Луцьку, що знаходиться біля Центрального парку.

«На мою думку, такі завдання дуже важливі. І я дуже радий, що наша компанія завжди підтримує подібні ініціативи. Це життєво необхідно, особливо зараз, під час війни. Всі мають робити те, що в їхніх силах. Якщо якесь підприємство чи бізнес має техніку або інші ресурси, що можуть допомогти державі, зокрема у протистоянні з ворогом, то, безумовно, треба їх використовувати. Я переконаний, що в Україні багато такого відповідального бізнесу, і саме це допомагає нам вистояти», – підсумовує Ігор Рудюк.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОКСАНА МАНДРИКА: ПРО ДИНАМІКУ РОБОТИ ТА ВАЖЛИВІСТЬ КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ

Персона: Оксана Мандрика

 

Посада: Головний технолог

 

Структурний підрозділ: Служба головного технолога елеваторного господарства

Стаж роботи у компанії: 18 років

Риса, яку найбільше ціную в людях: Чесність

Улюблена пора року: Люблю осінь, коли вона ледь торкається природи – золоте листя, достиглі сади, теплий чай ввечері в колі сім’ї

Суперсила: Відповідальність

Найбільший міф про професію: Те, що лаборанти – це люди, які ходять у білих халатах, працюють у чистоті та стерильності. Насправді, робота в лабораторії – це складна робота і часто це про пилюку та дискомфорт.

Пісня або фільм, який асоціюється із щоденною працею: «Там у лісі є дерево, Біля нього ще дерево, А за ним іще дерево – Ось і кінчився ліс. Ой, ні, ні, там ще дерево…» – про нескінченність нашої роботи

Як ви пояснили б дитині, чим саме ви займаєтесь? Працюю на такій роботі, де багато зернят, ми їх перебираємо і ділимо на різні купки.

Якби ви могли помінятися ролями на один день з будь-ким у ВІЛІЇ, хто б це був? Водій фури

Життєва філософія сформована на роботі – «Робота навчила мене витривалості, терпіння, відповідальності. Допомогла сформуватися мені як керівнику».

 

1. Що для вас означає працювати у ВІЛІЇ?

Для мене це, перш за все, динамічна робота. Я дуже ціную можливість вирішувати складні завдання або суперечливі питання, люблю працювати з клієнтами. Тут постійно є чому навчитися: кожен рік приносить щось нове – чи то нове зерно, чи нові аналізи. Ця динаміка не дає гальмувати, завжди є куди рости, в кого вчитися, куди поїхати за досвідом. Окремо хочу відзначити колектив: мені подобається як загальна атмосфера у компанії, так і мій безпосередній колектив.

І, звичайно, велике значення має усвідомлення того, що ми робимо важливу роботу. Ми працюємо, щоб у людей був хліб. Дуже приємно і цінно усвідомлювати, що ми є частинкою цього життєво важливого процесу.

    2.    Якими якостями повинен володіти «Спеціаліст року» у вашій сфері?

Швидкість, точність аналізу, вміння швидко приймати рішення у нестандартних ситуаціях. Для мене важливо, щоб людина була чесною. Навіть якщо аналіз вийшов неточний або щось пішло не так, треба, щоб людина визнала це.

Ще у нашій справі однозначно має бути відповідальність і витривалість. Адже графік роботи часто ненормований, особливо коли жнива, потужності дуже великі, тож без цих якостей працювати буде складно.

   3.    Який момент чи проєкт у вашій кар’єрі був для вас найбільш пам’ятним?

Завжди згадую свої перші дні на «Волинь-Зерно-Продукт». Коли я тільки прийшла, ми працювали винятково з житом, ячменем та пшеницею. Згодом до переліку культур додалася кукурудза. Пам’ятаю, як на початковому етапі зерно привозили переважно газонами, а потім почали надходити й вагони. Тоді для завантаження всього 2 вагонів нам був потрібен цілий день, тоді як зараз ми можемо пропустити 50 вагонів за півтори доби! Це наочно демонструє, як суттєво ми наростили оберти та прискорили темп роботи.

Пізніше ми почали працювати з олійними культурами, що вимагало освоєння нових видів аналізів. Спершу ми обмежувалися визначенням зараженості та зернової домішки, а сьогодні проводимо широкий спектр досліджень, включаючи аналізи на кислотність, цукристість, мікотоксини та ГМО. Усі ці знання та навички ми здобували самотужки – вивчали матеріали, переймали досвід. Навіть інспекція зверталася до мене за порадами щодо роботи з новими культурами. Цей шлях становлення та розвитку завжди залишиться для мене найбільш пам’ятним.

Пригадую, як прийшла працювати лаборантом, це була моя друга робота після досвіду технолога на пивзаводі. На початку я була досить повільною, але вже тоді у мене проявлялися лідерські якості. На стажуванні в “Боніті” мені відкрито сказали: лаборант з мене вийде так собі, проте керівник — можливо, хороший. І вони не помилилися! Вже через два місяці я стала начальником лабораторії, а через півтора року – технологом.

Пам’ятаю, як, будучи вагітною на шостому місяці, я полізла на силос, побоюючись сказати, що йду в декрет. Можливо, саме тому моя дитина тепер так відважно лазить по деревах і нічого не боїться! А вже через чотири місяці після народження дитини я повернулася з декрету. Робота дала мені дуже багато, дозволивши успішно реалізувати себе як жінці і як фахівцю, і я це надзвичайно ціную. Звісно, іноді бувають моменти перевтоми чи труднощів, іноді мені буває важко. Проте я вже не уявляю себе без “ВІЛІЇ”.

  4.    Яку пораду ви дали б новачкам, які тільки приєднуються до компанії?

Найперше і найголовніше – це мати бажання працювати та любити свою роботу. Якщо у вас є справжній інтерес, ви зможете осилити будь-які завдання та навчитися всього необхідного. Крім того, важливо мати терпіння і бути комунікабельним, особливо працюючи в жіночому колективі. Ці якості важливі для того, щоб підтримувати здорову атмосферу.

   5.    Які ключові зміни відбулися у вашій роботі впродовж цього року, і як вони вплинули на ваш професійний розвиток?

Найважливішою новацією цього року для мене стало впровадження аналізу на цукристість цукрового буряка. Минулого року мені випадково доручили промоніторити цукрові заводи та їх показники цукристості. Я їздила в Радехів, Тернопіль, на Гнідавський цукровий завод, щоб вивчити цей аналіз на практиці. Згодом ми знайшли постачальника необхідного обладнання, протестували його і тепер чекаємо нового урожаю цукрових буряків, щоб самим визначати їх цукристість.

Це нововведення дозволяє нам контролювати якість наших посівів цукрового буряка. Раніше виникали спірні питання щодо цукристості, але тепер ми можемо самостійно перевіряти ці показники та розуміти, який буде вихід цукру. Це дуже важливо для уникнення втрат і значно підвищує нашу загальну ефективність.

   6.    Які виклики стояли перед вами цього року, і як ви з ними впоралися? Що ви винесли з цього досвіду?

Багато викликів створює війна. Одним із найскладніших аспектів є кадрове питання: багато працівників виїхали або змінили роботу з певних причин. Через це знайти якісні кадри стало значно важче, і нам доводиться працювати удвічі швидше. Паралельно ми активно шукаємо та впроваджуємо нове обладнання для автоматизації процесів, щоб компенсувати дефіцит робочих рук.

Окрім цього, з кожним роком ускладнюються вимоги до контрактів, особливо з боку ЄС. Раніше для нас було достатньо надавати результати аналізів на білок і вологість, зараз обов’язковими стали показники на мікотоксини, корозію. Європейські стандарти дуже високі і вимоги постійно зростають.

  7.    Чим ви найбільше пишаєтеся за цей рік у контексті вашої професійної діяльності у ВІЛІЇ? Це може бути завершений проєкт, вирішена проблема, освоєна нова навичка тощо.

Цей рік приніс багато приводів для гордості. Найперше, я пишаюся тим, що ми впровадили аналіз на цукристість. Це значний крок вперед для нашої компанії. Крім того, ми постійно вдосконалювали наші знання і тепер можемо приймати зерно за стандартами ISO, що гарантує високу якість та відповідність продукції міжнародним вимогам.

Як керівник, я надзвичайно пишаюся успіхами своєї команди. Цьогоріч мої підопічні піднялися вгору по кар’єрній драбині: дві дівчини стали керівниками елеваторів, а одна – технологом. Звісно, для мене це створило певні незручності, адже довелося шукати їм заміну, але я щиро радію за їхній успіх і водночас за себе – що змогла підготувати таких висококваліфікованих фахівців.

 8.    Яка з цінностей ВІЛІЇ (професіоналізм, порядність, системність, ініціативність, командний підхід, відповідальність) була для вас ключовою у досягненні цьогорічних успіхів? Наведіть приклад, як ви її демонстрували у своїй роботі.

Відповідальність. Я сама дуже відповідальна, якщо щось пообіцяла, то виконаю це на 100%. Цей підхід я прагну прищепити й своєму колективу, тому підбираю людей з такими ж рисами. Я відповідально ставлюся до обміну знаннями: якщо відвідую якесь навчання, то обов’язково ділюся отриманою інформацією з колегами. Це допомагає команді зростати та вдосконалюватися.

Також не менш важливою є професіоналізм. Адже бути просто відповідальним недостатньо, якщо тобі бракує фаховості. Лише поєднання цих двох якостей дозволяє досягати справжніх успіхів у роботі.

  9.    Які цілі ви ставите перед собою на майбутній рік?

Зараз для мене дуже актуальне оновлення колективу. Багато цінних співробітників пішли на кращі посади, і тепер моє завдання – знайти нових колег, які будуть близькими за духом та розділятимуть наші цінності. Я прагну підібрати людей, яких можна буде розвивати та довіряти їм будь-які посади.

Мене дуже тішить, що в нас уже є фахівці, які виросли професійно і тепер можуть навчати нових, молодих колег. Це свідчить про те, що ми змогли виростити справжніх професіоналів, і це дає надію на успішне формування сильної та згуртованої команди у майбутньому.

  10. Як ви бачите майбутнє своєї професії або галузі в цілому?

Щодо майбутнього нашої галузі, то я бачу нас серед найважливіщих галузей на внутрішньому на зовнішньому ринку, так як ми впевнено прямуємо до більшої автоматизації процесів та щоденно вдосконалюємо нашу працю. Це неминучий крок, який дозволить нам залишатися лідерами в нашій сфері.

Крім того, я переконана, що спектр лабораторних досліджень буде постійно розширюватися. Це пов’язано зі зростанням вимог до якості харчових продуктів, особливо на тлі погіршення екологічної ситуації. З часом ми будемо все більше контролювати токсини та мікотоксини, і зростатиме потреба в хімічних аналізах та ретельному контролі харчових продуктів. Адже йдеться про харчову безпеку як для людей, так і для тварин, і це питання ставатиме все більш актуальним.

 

 

 

СЕРГІЙ НОВОСАД: КОЛИ ШВИДКИЙ ТЕМП І ВДОСКОНАЛЕННЯ СТАЮТЬ СТИЛЕМ ЖИТТЯ

Персона: Сергій Новосад

Посада: Головний механік механізованої виробничої дільниці

Структурний підрозділ: Департамент технічного забезпечення

Стаж роботи у компанії: 13 років

Риса, яку найбільше ціную в людях: Чесність та щирість

Улюблена пора року: Весна, особливо травень. Люблю, коли все зеленіє, цвіте. Одним словом – хочеться жити

Суперсила: Вміння домовитися з будь-якою людиною

Найбільший міф про професію: Міф 1: Теорія завжди дорівнює практиці. Багато хто вважає, що те, чого навчають в університетах або на курсах, ідеально застосовується в реальному житті. Насправді ж, теорія не завжди поєднується з практикою. Міф 2: Інженер-механік — це просто слюсар з дипломом. Насправді, інженер-механік — це фахівець, який розробляє, проєктує, аналізує та вдосконалює механізми, машини, конструкції. Його знання включають математику, матеріалознавство, термодинаміку, гідравліку, автоматизацію та CAD/CAM системи. Це зовсім інший рівень відповідальності та знань.

Пісня або фільм, який асоціюється із щоденною працею: Фільм «Джентльмени удачі»

Як ви пояснили б дитині, чим саме ви займаєтесь? Монтую виробництва (як конструктор), щоб люди могли на них працювати і виготовляти певну продукцію

Якби ви могли помінятися ролями на один день з будь-ким у ВІЛІЇ, хто б це був? Помінявся би з технічним директором (Олександр Попов)

Життєва філософія сформована на роботі: «Робота навчила мене дивитися на життя значно простіше. Завдяки великому досвіду, який я здобув, мені вдалося знайти підхід до людей, що є надзвичайно цінним.

 

1. Що для вас означає працювати у ВІЛІЇ?

Мені подобається тут працювати. Я не люблю монотонну роботу, а робота у ВІЛІЇ — це постійний розвиток і рух вперед. У компанії дуже високий темп роботи: треба постійно кудись бігти, з кимось домовлятися, нічого не забувати. Якщо щось випустиш з уваги — буде пробіл і потім наздогнати або виправити буде важко. Я вже навіть переніс цей робочий темп на життя. Коли після роботи гуляю з сім’єю, мені дають зауваження, куди я так поспішаю. А я вже звик до швидкого руху, це вже на автоматі. Але мені це подобається! Кожен день є щось нове і це найбільша цінність. Найбільшу ейфорію в житті я відчуваю, коли щось доробляю, наближаю до ідеалу, “докручую”. Цей процес постійного вдосконалення — справжнє джерело задоволення. Я завжди прагну доводити справу до ідеалу, і саме це мене найбільше надихає.

2. Якими якостями повинен володіти «Спеціаліст року» у вашій сфері?

Вважаю, що «Спеціаліст року» в моїй сфері, наприклад, головний механік перш за все має бути харизматичним і комунікабельним. Важливо вміти чітко і конструктивно спілкуватися з підлеглими , адже без цього ефективна неможлива. Також, бажання працювати — це найголовніше, не лінуватися. робота

3. Який момент чи проєкт у вашій кар’єрі був для вас найбільш пам’ятним?

Я ніколи не забуду той день, коли проходив співбесіду, фактично, мій перший день тут. Пам’ятаю, як мене зустріли старші, вже досвідчені колеги. Тоді головним механіком був Анатолій Олексійович Головко. Він дав мені в руку якусь “залізяку” і каже: “Намалюй премітивний ескіз”. Це означало, що в мене є декілька хвилин. Оскільки деталь була кругла, креслення вимальовувалось прямокутним. Дехто й не відразу збагнув , що я намалював деталь у розрізі! Тоді я отримав похвалу за свій хист, і мене одразу взяли на роботу. Взагалі, завжди пам’ятно, коли отримуєш похвалу. І не обов’язково матеріальну. Добре слово завжди приємно.

4. Яку пораду ви дали б новачкам, які тільки приєднуються до компанії?

Коли новачок приєднується до нашої компанії та колективу, важливо правильно зорієнтуватися на старті. Чітко зрозуміти свої повноваження та обов’язки, визначити межі того, що від вас вимагають. Моя головна порада — постійно розвиватися. Час не стоїть на місці, тому завжди шукайте нові знання та навички. Навіть у вільний час, переглядаючи соціальні мережі, звертайте увагу на щось цікаве та корисне. Не нехтуйте також можливостями інструментів на кшталт ChatGPT. Звісно, багато можливостей для розвитку дає і сама компанія. Для нас регулярно проводять цінні тренінги з матеріалом, який рідко де можна знайти. Обов’язково працюйте над саморозвитком — це ключ до успіху тут.

5. Які ключові зміни відбулися у вашій роботі впродовж цього року, і як вони вплинули на ваш професійний розвиток?

Найважливішою зміною цього року стало те, що ми змогли оновити обладнання та інструменти, які значно полегшують нашу роботу. Це дало змогу автоматизувати багато процесів, що, своєю чергою, суттєво підвищило ефективність та якість нашої роботи. Паралельно з цим, помітно зріс і професійний рівень працівників. Щоб освоїти нове устаткування, довелося вчитися, читати та опановувати нові знання. Це стало справжнім поштовхом для розвитку всієї команди. Я добре бачу цей ріст — раніше я більше підказував, а тепер сам багато чого вчуся від колег.

6. Які виклики стояли перед вами цього року, і як ви з ними впоралися?

Що ви винесли з цього досвіду? Звісно, викликів цього року було чимало, але хочу пригадати один особливий момент. Іноді під час роботи на певному обладнанні нам не вистачало знань або досвіду, ми не знали, як правильно вчинити. І тут нам на допомогу прийшов безцінний досвід колег, які вимушено переїхали до нас з інших регіонів України — маю на увазі внутрішньо переміщених осіб. Знання та досвід цих людей, зокрема у нашій сфері, стали для нас дуже цінним ресурсом. Це допомогло нам не просто впоратися з труднощами, а й якісно вийти зі складних ситуацій.

7. Чим ви найбільше пишаєтеся за цей рік у контексті вашої професійної діяльності у ВІЛІЇ? Це може бути завершений проєкт, вирішена проблема, освоєна нова навичка тощо.

Цього року найбільше я пишаюся тим, що оволодів навиками програмування ЧПУ-верстатів Siemens для токарної обробки. Це було надзвичайно цікаво, і, чесно, трохи підняло мою самооцінку. Для мене це черговий доказ, що я не стою на місці, а рухаюся вперед.

8. Яка з цінностей ВІЛІЇ (професіоналізм, порядність, системність, ініціативність, командний підхід, відповідальність) була для вас ключовою у досягненні цьогорічних успіхів? Наведіть приклад, як ви її демонстрували у своїй роботі.

Це цікаве питання. Найперше, це відповідальність – і тут я маю на увазі відповідальність кожного в команді. Одна людина чи навіть керівник не може робити все сама, просто фізично не встигне. Але коли ти знаєш, що поруч є команда, яка виконує свою роботу відповідально і нічого не “забракує” – це дуже цінно. Ми разом гарантуємо якість і результат. Ще одна ключова цінність – це професіоналізм. Якщо підбити підсумки роботи технічного департаменту, то видно, як сильно зріс професійний рівень у різних галузях. Це просто неможливо не помітити! На мою думку, найбільша цінність у компанії – те, що ми вирощуємо фахівців самі. До нас приходять практиканти з технічних закладів, проходять практику, а потім залишаються працювати. І зараз у нас є фахівці такого високого рівня, якими може похвастатись далеко не кожна компанія. Вони прийшли до нас простими слюсарями чи зварювальниками, а сьогодні – це справжні професіонали.

9. Які цілі ви ставите перед собою на майбутній рік?

Є велика ціль — опанувати технологію та працювати на новому обладнанні: новітні листогиби та станки лазерної порізки металу. Це нові можливості, які дозволять значно підвищити якість виконання робіт і, безумовно, додадуть ще більше інтересу до нашої праці.

10. Як ви бачите майбутнє своєї професії або галузі в цілому?

Я бачу майбутнє своєї сфери, а саме виробництва, більш роботизованим та автоматизованим. Це означає менше ручної праці, більше датчиків, роботів і складних ліній. Проте, ключова роль фахівців, які працюватимуть із цими роботами, буде лише зростати. Нам, як фахівцям, дуже важливо глибоко розуміти весь алгоритм виробництва: від тонкощів процесів до нюансів налаштувань. Адже, щоб дати технічне завдання тому ж роботу, потрібно перекласти весь алгоритм його роботи на машинну мову. Якщо упустити хоч одну деталь, це може призвести до поломки або зниження якості продукції. Саме тому в моїй роботі найважливіше — знайти насамперед причину поломки. Можна полагодити несправність, але якщо не усунути корінь проблеми, вона обов’язково повториться. І ось тут жоден ChatGPT не допоможе! Пошук причини та підхід до ремонту — це своєрідна технологія, яка вимагає певної креативності. Мені пощастило, що на початку кар’єри я мав змогу перейняти досвід у досвідчених колег. Я постійно ставив їм запитання, і ніхто не шкодував знань. Крок за кроком я склав цей пазл докупи, і це стало міцним фундаментом для мого професійного розвитку. У майбутньому, незважаючи на роботизацію, саме людський досвід та вміння мислити нестандартно залишаться нашою найціннішою перевагою.

 

 

ІГОР ВАЩУК: РЕМОНТ ТЕХНІКИ — ЦЕ ПРО ЯКІСТЬ, АНАЛІТИКУ Й РОЗВИТОК

Персона: Ігор Ващук

Посада: Старший механік з ремонту транспорту

Структурний підрозділ: Служба сервісу та ремонту

Стаж роботи у компанії: 6 років

Риса, яку найбільше ціную в людях: Відповідальність

Улюблена пора року: Літо

Суперсила: Можу одночасно опрацьовувати великі обсяги інформації та виконувати кілька завдань. Ще я керуюся принципом, що будь-яка робота повинна бути виконана якісно та доведена до логічного завершення, незалежно від її складності чи обсягу.

Пісня або фільм, який асоціюється із щоденною працею: Серіал «Шпиталь», але з однією відмінністю – наші пацієнти – це автомобілі

Як ви пояснили б дитині, чим саме ви займаєтесь? Роблю так, щоб машини могли їздити, перевозити людей і вантажі. Якщо коротко – ремонтую машини.

Якби ви могли помінятися ролями на один день з будь-ким у ВІЛІЇ, хто б це був? Думаю, що спробував би себе у ролі завскладу

Життєва філософія сформована на роботі – «Робота навчила мене бути стійким у стресових ситуаціях. Загалом я багато чому тут навчився і відкрив у собі нові грані»

 

1. Що для вас означає працювати у ВІЛІЇ?

Як усе почалося для мене. Колись мої знайомі працювали тут і ділилися тим, наскільки класно працювати у “ВІЛІЇ”. У мене теж була мрія стати частиною цієї команди. І ось, моя мрія здійснилася — я прийшов сюди, спочатку на посаду менеджера з постачання.

Найголовніше, що я ціную у “ВІЛІЇ”, це те, що компанія дає кожній людині можливість розвиватися. Тут не бояться довіряти відповідальну роботу, що дозволяє повною мірою розкрити свій потенціал і зростати професійно.

2. Якими якостями повинен володіти «Спеціаліст року» у вашій сфері?

Спеціаліст у нашій галузі – це перш за все людина, яка глибоко розуміється на техніці та будові автомобіля. Це фундамент.

Якщо говорити про інші важливі якості, то це відповідальність, уважність до деталей та, що дуже важливо, бажання постійно розвиватися. У мене є чудовий приклад: хлопці, які раніше працювали в будівництві, тепер майстерно збирають двигуни. Вони здобули всі необхідні знання та навички безпосередньо тут, у компанії, пройшовши шлях перекваліфікації. Це стало можливим завдяки їхній самовідданості та нашому бажанню як керівництва навчати й підтримувати кожного, хто прагне зростати.

3. Який момент чи проєкт у вашій кар’єрі був для вас найбільш пам’ятним?

Найбільш пам’ятним та переломним моментом для мене став перехід з менеджера з постачання на посаду старшого механіка, фактично керівника СТО. Це відбулося 7 лютого, а вже 24 лютого почалася повномасштабна війна. Ця подія кардинально змінила все. Звичні цивільні автомобілі замінились на військову техніку, що стало для нас абсолютно новим викликом.

Весь 2022 рік ми були повністю завантажені роботою: наші бокси були переповнені БТРами та БРДМами. Хоча принцип роботи залишався тим самим, специфіка військової техніки вимагала від хлопців швидкого навчання. Ми опановували нові знання методом спроб і помилок, шукали інформацію в книжках, контактували з військовими. І саме завдяки загальним зусиллям все вдавалося.

Я відчуваю величезну гордість за цей період. Загалом ми відремонтували 280 одиниць техніки для Збройних Сил України. Це був надзвичайно інтенсивний, але водночас дуже приємний і знаковий етап у моїй кар’єрі.

4. Яку пораду ви дали б новачкам, які тільки приєднуються до компанії?

Головна порада, яку я даю новачкам, — це мати бажання працювати. Під час стажування я одразу бачу, чи є у людини прагнення, відповідальність, уважність та правильний підхід до справи. Наша робота є дуже відповідальною, і це не просто слова.

Однак, якщо у вас є це бажання — ми зробимо абсолютно все, щоб ви навчилися і стали справжнім професіоналом.

5. Які ключові зміни відбулися у вашій роботі впродовж цього року, і як вони вплинули на ваш професійний розвиток?

По-перше, ми успішно запустили погодинну оплату праці з фіксацією робочого часу працівників. Це був грандіозний проєкт, який тривав півтора року. Я брав безпосередню участь у його розробці разом з програмістами: ми прописували види робіт, фіксували час, займалися програмним налаштуванням та інтеграцією з 1С, а також навчали персонал та адаптували його до нової системи. Тепер ми можемо ефективно контролювати виконання завдань, коригувати якість і швидкість роботи. З нашого боку це величезний обсяг аналітики: ми бачимо, скільки часу працівник витратив на певну задачу, що дозволяє оптимізувати процеси та аналізувати час ремонту кожного автомобіля і відповідальних за нього.

По-друге, керівництво прийняло рішення про реконструкцію ремонтної зони на вулиці Ранковій. Це ще один масштабний проєкт, що вимагає значного обсягу роботи. Ми прагнемо, щоб наше СТО виглядало та функціонувало як сучасне європейське СТО, забезпечене всім необхідним обладнанням.

Обидві ці ініціативи не лише покращили ефективність нашої роботи, а й дали мені цінний досвід у керуванні складними проєктами, аналітиці та впровадженні інновацій.

6. Які виклики стояли перед вами цього року, і як ви з ними впоралися? Що ви винесли з цього досвіду?

Найбільшим викликом, безумовно, стало кадрове питання. Через війну нам катастрофічно не вистачає працівників, щоб забезпечити той обсяг роботи, який ми маємо. Це дійсно складно, коли навантаження зростає, а рук бракує.

Ще одним значним викликом був перехід на погодинну оплату праці. Для наших людей це було щось абсолютно незвичне та нестандартне. Зазвичай, такі програми використовують великі дилери, як-от DAF чи Scania. У нашій області, мабуть, ніхто більше подібного не впроваджував. Спочатку, звісно, люди сприймали це вороже. Вони звикли до іншого формату, і будь-яка зміна, особливо така масштабна, завжди викликає опір. Це, мабуть, найгірше, що є у людей – небажання пробувати щось нове. Тут вже доводилося працювати з психологічної точки зору, допомагати. Ми показували, як користуватися системою, враховували всі нюанси – наприклад, якщо у когось були проблеми з точністю натискання на екрані, ми зменшували розмір кнопок. Все це робилося заради результату.

І хоча це був довгий процес, ми таки перейшли на нову систему, і вже з березня місяця працюємо за нею. Цей досвід навчив мене, що зміни постійно відбуваються, і ми повинні бути гнучкими.

7. Чим ви найбільше пишаєтеся за цей рік у контексті вашої професійної діяльності у ВІЛІЇ? Це може бути завершений проєкт, вирішена проблема, освоєна нова навичка тощо.

Найголовніше для мене — це те, що керівництво мене підтримує і задоволене моєю роботою. Це дійсно мене дуже надихає. Я завжди намагаюся зробити все можливе, щоб їх не підвести, адже вони мені довіряють. Це для мене є основоположним принципом. Як я працював у постачанні, так і зараз продовжую — не підводжу колег та керівництво. Їхня довіра і є моєю найбільшою гордістю.

Також пишаюся тим, що останнім часом нам вдалося налагодити ефективну комунікацію між різними підрозділами та департаментами. Це критично важливо для оперативного виконання наших завдань. Щоб швидко відремонтувати автомобіль, мені потрібні запчастини від складу, погодження роботи – і це задіює багатьох людей. Планування перевезення машин до нас, координація їх доставки з іншими відділами для подальшого обслуговування – це все один злагоджений механізм. Завдяки хорошій комунікації між структурними підрозділами ми можемо виконувати роботу швидко та якісно, адже від нашої ефективності залежить робота інших відділів.

8. Яка з цінностей ВІЛІЇ (професіоналізм, порядність, системність, ініціативність, командний підхід, відповідальність) була для вас ключовою у досягненні цьогорічних успіхів? Наведіть приклад, як ви її демонстрували у своїй роботі.

Найважливішою цінністю цього року для мене стала відповідальність. Наведу простий приклад: наші автомобілі курсують цілодобово, і ситуації, коли вони ламаються ввечері чи вночі, виникають регулярно. Хлопці виїжджають на виклик у будь-яку пору доби, бо розуміють, що потрібно забезпечити безперебійну роботу.

Раніше сезон тривав з липня до жовтня, а зараз він розтягнувся з липня до Нового року. Наше завдання — забезпечити, щоб транспорт завжди був у робочому стані. І тут проявляється їхня відповідальність: хлопці готові поїхати в будь-який куточок країни та здійснити ремонт за будь-яких погодних умов – у полі, в болоті, прямо посеред роботи. Я вважаю, що це і є справжня відповідальність.

Крім того, хочу відзначити й командну роботу. Наш колектив дуже дружній, і ми завжди підтримуємо один одного. Наприклад, якщо у когось трапляється якась біда, ми фінансово допомагаємо, або ж просто відгукуємося на прохання про допомогу. Це дійсно гуртує нас під час роботи і допомагає досягати спільних цілей.

9. Які цілі ви ставите перед собою на майбутній рік?

Моя першочергова ціль на наступний рік – успішно завершити реконструкцію на Ранковій. Я вже чітко бачу фінальний результат, і дуже хочу, щоб ця картинка стала реальністю. Також хочеться залучати студентів до нашої роботи – показувати їм нашу роботу, ремзони. Це чудова можливість для них побачити все на власні очі, а для нас – виростити нові кадри та забезпечити перспективу робочих місць.

І, звичайно, найбільше бажання – це закінчення війни. Дуже хочеться, щоб наші хлопці з відділу якнайшвидше повернулися додому і долучилися до нашої спільної роботи тут.

10. Як ви бачите майбутнє своєї професії або галузі в цілому?

На відміну від машинобудування, де багато процесів можна автоматизувати, ремонтна галузь завжди буде потребувати людських рук. Ми виконуємо весь спектр ремонтних робіт, і це неможливо без кваліфікованих спеціалістів. Наприклад, якісна діагностика – це ключовий етап, який вимагає не лише розуміння, а й значних навичок. Саме правильно зроблена діагностика є запорукою успішного ремонту.

Зараз ми активно оснащуємо нашу ремонтну зону, створюючи максимально комфортні умови для роботи. Це включає правильний інструмент, підйомники, пневматичне та електричне обладнання. Все це безпосередньо впливає на продуктивність та ефективність. Забезпечення працівників усім необхідним – це одна з моїх основних сфер відповідальності. Коли є правильний інструмент, комфортні умови праці, бажання та розуміння процесу – все виконується швидко та якісно.

Ми завжди матимемо роботу, адже техніка, яка працює, неминуче ламається. Це цілком природний процес. Зараз ми обслуговуємо 450 одиниць техніки у нашій ремонтній зоні, тож є чим зайнятися і, впевнений, буде робота у майбутньому.

 

 

 

 

 

ВАДИМ МЕЛЬНИЧУК: КОЛИ БУДУВАТИ — ОЗНАЧАЄ РУХАТИ КОМПАНІЮ ВПЕРЕД

Персона: Вадим Мельничук

Посада: Начальник будівельно-монтажної дільниці

Структурний підрозділ: Будівельно-монтажна дільниця

Стаж роботи у компанії: 12 років

Риса, яку найбільше ціную в людях: Чесність

Улюблена пора року: Літо

Суперсила: Впертість, вмію відстоювати власну думку

Найбільший міф про професію:  Будівельники — “нижча каста”. Існує стереотип про недостатню престижність цієї роботи, типу “підеш працювати на стройку”. Багато людей думає, що будівельники неохайні і неакуратні. Так, на будівельному майданчику не завжди ідеальний порядок. Ми працюємо в пилюці, з “болгаркою”, це дійсно брудна робота. Однак, незважаючи на це, результат є, і він очевидний. За пилом і робочим безладом стоїть величезна праця, що створює щось довговічне і функціональне.

Пісня або фільм, який асоціюється із щоденною працею: «Премія»

Як ви пояснили б дитині, чим саме ви займаєтесь? Будую. Але якщо пояснювати дитині, то, мабуть, найкраще не словами, а діями. Я б показав їй, дав спробувати щось створити, відчув, як це – будувати своїми руками. Так для дитини це буде найзрозуміліше і найцікавіше!

Якби ви могли помінятися ролями на один день з будь-ким у ВІЛІЇ, хто б це був? Важко сказати, адже за роки роботи мені довелося освоїти чимало професій. Я можу працювати на будь-якій спецтехніці — кран, бульдозер, екскаватор, навантажувач. Тож вже, по суті, приміряв на себе чимало ролей і маю комплексне розуміння робочих процесів.

Життєва філософія сформована на роботі: «Робота навчила мене терпіння і наполегливості: я засвоїв, що для досягнення бажаного результату іноді потрібно зробити кілька спроб. Також робота розвинула в мені вміння приймати неординарні рішення та генерувати креативні ідеї.

 

1. Що для вас означає працювати у ВІЛІЇ?

Загалом свою будівельну кар’єру я почав задовго до ВІЛІЇ. Любов до цієї справи мені прищепили ще в 16 років на підприємстві “ЛОКАЧІ АГРОБУД”, де я вперше познайомився з будівництвом. Після навчання я прийшов на ВІЛІЮ, де моїм першим наставником був Михайло Васильович Ковбаса.

Робота тут для мене — це постійний рух, розвиток, нова техніка. Я відчуваю, як наша компанія розвивається, і, на відміну від нових співробітників, які, можливо, вважають, що так було завжди, я бачу цей колосальний ріст і стрибок.

Зараз ми маємо багато нової техніки, і це не просто старе обладнання, а сучасні машини, на яких працюють справжні професіонали. Круто усвідомлювати, що ми всі разом рухаємо цей великий механізм. Мені також подобається, що ми маємо можливість будувати та реалізовувати нові проєкти, це дає величезну мотивацію та ентузіазм. А ще керівництво компанії, яке завжди заряджає нас енергією, також дає великий поштовх до розвитку.

2. Якими якостями повинен володіти «Спеціаліст року» у вашій сфері?

Головне – це бажання працювати. Якщо людина дійсно прагне працювати, ніщо не стане їй на заваді у досягненні цілей. Ну і важливі моменти – це гідна зарплатня та умови праці. Вони створюють мотивацію та комфорт, що також впливає на продуктивність і задоволення від роботи.

3. Який момент чи проєкт у вашій кар’єрі був для вас найбільш пам’ятним?

Для мене завжди пам’ятні початок діяльності та будь-які важливі зміни. Особливо яскраво я пригадую свій старт у Звинячому. На тому етапі мені дуже сильно допомагав Валентин Володимирович Вавринович. Саме завдяки нашій співпраці я і опинився на ВІЛІЇ. Валентин Володимирович був моїм прикладом, навчав людяності. Я дуже ціную його підтримку, він дуже хороша і порядна людина. І, звісно, будь-які важливі зміни у роботі також завжди запам’ятовуються.

4. Яку пораду ви дали б новачкам, які тільки приєднуються до компанії?

Молодим я завжди раджу нічого не боятися. Говоріть свої думки, діліться ідеями та відстоюйте свою позицію наскільки це можливо. Важливо відкривати себе і не боятися проявляти ініціативу. Ніколи не пізно розкрити свій потенціал і показати, на що ви здатні.

5. Які ключові зміни відбулися у вашій роботі впродовж цього року, і як вони вплинули на ваш професійний розвиток?

Ми активно почали використовувати сучасні матеріали: легкі конструкції, легкі стінові та покрівельні матеріали, перейшли на сендвіч-панелі. Самостійно почали робити промислові підлоги. Зараз ми одночасно працюємо над кількома важливими об’єктами: будуємо офіс на борошномельному комплексі в Луцьку, робимо реконструкцію зернового складу у Горинці під майстерню, почали роботу над великим об’єктом у Городку.

6. Які виклики стояли перед вами цього року, і як ви з ними впоралися? Що ви винесли з цього досвіду?

Загалом у нас складна робота, я не виокремлюю якісь окремі виклики. Що можу сказати – складно, коли є «рвана робота». Що маю на увазі – якщо одночасно робимо кілька об’єктів – усе потрібно пов’язати між собою, рівномірно забезпечити об’єкти людьми і технікою. В таких умовах бувають виклики. Ну і звісно, є виклики пов’язані з війною – кадрове питання.

7. Чим ви найбільше пишаєтеся за цей рік у контексті вашої професійної діяльності у ВІЛІЇ? Це може бути завершений проєкт, вирішена проблема, освоєна нова навичка тощо.

Цього року найбільше пишаюся тим, що ми отримали дозвіл на будівництво великого об’єкту в Городку. Адже від цього залежало будемо ми працювати чи ні. Завдяки злагодженій роботі команди, особливо наполегливості нашого інженера-кошторисника Марії Новосад, ми змогли досягти цієї мети. Для мене це маленька перемога, яка знаменує старт масштабного будівельного проєкту.

8. Яка з цінностей ВІЛІЇ (професіоналізм, порядність, системність, ініціативність, командний підхід, відповідальність) була для вас ключовою у досягненні цьогорічних успіхів? Наведіть приклад, як ви її демонстрували у своїй роботі.

Відповідальність. Ця цінність особисто мені дуже імпонує: якщо я щось не зробив, то сам себе гризтиму. І я бачу, що колеги розділяють цей принцип. Також назвав би ініціативність. Іноді ми самі від цього страждаємо, бо наберемося роботи, але маємо те, що маємо.

І, безумовно, командний підхід. Ми постійно спілкуємося та співпрацюємо з різними відділами, тому злагодженість є критично важливою. Наприклад, ми часто взаємодіємо з елеваторним господарством: коли виникають проблеми, ми завжди підтримуємо один одного і готові підстрахувати. Це і є в моєму розумінні справжня командність.

Взагалі я вважаю, що будь-який успіх — це результат роботи всієї команди. Жоден фахівець чи керівник не вартий нічого без колективу. У нас так само: все, що ми робимо, це виключно заслуга наших хлопців і дівчат — виконробів, майстрів, будівельників, інженера-кошторисника, проектанта, диспетчера, операторів спецтехніки. Кожен робить свій безцінний внесок, і саме це створює спільний результат.

9. Які цілі ви ставите перед собою на майбутній рік?

Ставлю перед собою мету більше уваги приділяти системності та плануванню у нашій роботі. Ми маємо потужну технічну базу та спроможності, і я бачу великий потенціал у тому, щоб використовувати ці ресурси максимально ефективно. Я прагну впроваджувати ці підходи як у нашому структурному підрозділі, так і керуватися ними у компанії загалом. Звісно, життя часто вносить свої корективи, але я переконаний, що прагнення до кращого планування є не просто бажаним, а й необхідним кроком для підвищення нашої ефективності. Це точно не буде зайвим.

10. Як ви бачите майбутнє своєї професії або галузі в цілому?

Я бачу майбутнє будівельної галузі в цілому з акцентом на механізацію процесів. Думаю, що технології будуть стрімко розвиватися, роблячи багато етапів будівництва більш механізованими. Проте, важливо розуміти, що машини повністю не замінять людей. Навіть у майбутньому такі роботи, як цегляна кладка, заливка бетону чи укладання плитки все одно потребуватимуть людської праці. Питання швидше стоятиме у кількості цих людей, тобто в оптимізації.

Крім того, мені б дуже хотілося, щоб розвіявся стереотип щодо професії будівельника і зросла її престижність. Я вже спостерігаю цю позитивну тенденцію, і вірю, що вона буде лише посилюватися. Це дасть змогу залучати більше молодих і талановитих фахівців у галузь.