Його слова втілюють в життя у компанії “Волинь-Зерно-Продукт”.

Понад 19 тисяч гектарів землі. Група підприємств на теренах двох областей. Сім елеваторів, через які тільки торік пройшло півмільйона тонн зернових та олійних культур… У команді “Волинь-зерно-продукт” нема випадкових людей.

Зазвичай про особливості роботи однієї із найуспішніших аграрних компаній краю розповідає її засновник Євген Дудка. Разом із тим за його спиною – потужна команда. І це – люди, які з першого слова розривають стереотипи про те, яким має бути типовий успішний волинський аграрій.

Хто вони, рушійна сила і опора “Волинь-Зерно-Продукт”?

“МИ СЬОГОДНІ ВЖЕ ПРОДАЄМО РІПАК НАСТУПНОГО РОКУ,” – ВОЛОДИМИР БОЖОК, ДИРЕКТОР ІЗ ПРОДАЖУ

Аналізує. Вивчає. Продає. У його полі зору – увесь світовий ринок зерна. Киянин. Має професійний ступінь МВА. У нього досвід роботи у низці міжнародних компаній. Із 1996-го професійно займався трейдингом зерна. Тривалий час працював із Євгеном Дудкою “по той бік”. Віднедавна – у команді “Волинь-Зерно-Продукт”.

“Стратегія компанії з точки зору торгівлі по різних культурах формується по-різному. Одна справа – ті культури, які йдуть на експорт: ріпак, соя, кукурудза… Інша – зерно, що йде на експорт через порти. Є ще третій варіант – продаж на елеватори. Завжди намагаємося тримати баланс, тому що справа вирощування зернових -непередбачувана.

Стараємося страхуватися. На сьогодні ми вже продаємо ріпак наступного року. Ще навіть насіння не купляли. Усе просто: бачу, що запаси кукурудзи у світі найбільші за останні 42 роки, відповідно розумію: вона наступного року буде вартувати ще дешевше.

Тому мені її цікаво продати зараз. Ми підписуємо контракт, потім сіємо, потім вирощуємо. Для цього треба знати зовнішній ринок і розуміти, яка з компаній зможе виконати контракт.

Вміння тримати слово на зерновому ринку – дуже важливе. Ти подзвонив, домовився – і це вже контракт. І нічого, що завтра ціна пішла вгору на 20 доларів. Торгівля вся тримається на слові. Навіть якщо ти оперуєш тисячами тонн.

Мені так цікаво. Я можу самостійно і швидко приймати рішення. Навіть якщо ми десь втрачаємо гроші, то я знаю, що це – мої помилки і мені їх виправляти. А коли заробляємо, то це – мої досягнення”.

“МИ КОНСУЛЬТУЄМО ПАРТНЕРІВ І НАВЧАЄМО, БО СВІЙ ВРОЖАЙ ВОНИ ПОВЕЗУТЬ ДО НАС,” – ВІТАЛІЙ ХІНЦІНСЬКИЙ, ЗАСТУПНИК ДИРЕКТОРА

Опікується поставками добрив, засобів захисту рослин, насіння. Консультує агрономів, проводить навчання. Волинянин. Здобув диплом вчителя фізики, хімії, астрономії та математики (!), але школу зрештою змінив на агросправу.

“Ми підняли цей напрямок з абсолютного нуля. На цей момент входимо в трійку постачальників добрив, засобів захисту та насіння на Волині.

Добрива – це низькомаржинальний рівень, націнка – несуттєва. Зазвичай, кажуть, що все починається з насіння, але це не так: все починається з добрив. А в невеликих сільгоспвиробників грошей на добрива якраз і не вистачає.

Сьогодні конкуренція на ринку заготівлі зернових в області невелика. Але буде “завтра” і буде “післязавтра”, і до цього треба готуватися. Забезпечуючи наших споживачів всім необхідним, ми їх прив’язуємо до себе.

Ми консультуємо партнерів, навчаємо. Це щось на зразок кооперативу. Радянський дещо термін. Але найбільш точний. Спільні закупки, спільні продажі, спільне бачення того, що треба вирощувати і як саме. І їм це вигідно. І нам. Бо свій врожай вони повезуть до нас”.

“СОЦІАЛЬНУ ДІЯЛЬНІСТЬ МИ НЕ РЕКЛАМУЄМО. АЛЕ ВОНА Є,” –
ВІТАЛІЙ ГОРБАЧ, КЕРІВНИК ІЗ РОЗВИТКУ

Сфера відповідальності – маркетинг та піар. За фахом – економіст-бухгалтер. Лучанин. У “Волинь-Зерно-Продукт” з лютого 2016-го. 14 років працював у великій міжнародній американській компанії.

“Євген Дудка веде соціально-орієнтований бізнес. Як людина, котра відповідає за просування іміджу підприємства, бачу багато різних варіантів, як можна розхвалити себе. Але в більшості випадків керівництво займає позицію: «Не треба кричати про це на кожному кутку. Нехай люди самі оцінять наші справи». Демонструємо те, що робимо, для наших партнерів. Щоб вони знали, як можуть це використати. А соціальну діяльність в більшості випадків не рекламуємо. Разом із тим вона є.

Орендуємо землі на території майже трьох десятків сільських та селищних рад. У більшості це землі пайовиків, які отримують плату за користування. Але щороку ці сільради мають ще й певний бюджет. Це так званий соціальний пакет, який громада може використовувати, як хоче.

Можна навести багато прикладів… Ну, хоча б той, що компанія уже кілька років поспіль виплачує стипендії відмінникам сільських шкіл. Діти повинні мати стимул гарно вчитися. А, можливо, це наші майбутні працівники. Сільськогосподарська техніка зараз настільки складна, що ми не можемо посадити за кермо сучасного трактора людину, яка геть в тому не розбирається.

Мені цікаво у цій команді, хоча до цього я ні дня не працював у сільському господарстві. Євген Дудка ніколи не каже: “Зроби так”. Він дає можливість приймати рішення самостійно і відповідати за нього. Якщо у 2016-му році дуже мало компаній інвестувало у розвиток, боячись за долар, то Євген Дудка інвестував постійно. Бо розуміє: навіть якщо сьогодні втратить, завтра – здобуде”.

“РЕЗУЛЬТАТ РОБОТИ АГРОНОМА – ТОННИ З ГЕКТАРА,” –
ЯРОСЛАВ МАЗУРЕНКО, ГОЛОВНИЙ ТЕХНОЛОГ ІЗ РОСЛИННИЦТВА

У команді Євгена Дудки з 2011-го. Закінчив Львівський національний аграрний університет. Має професійний ступінь МВА. У свої 29 є найстаршим (!)за віком агрономом групи компаній “Вілія”.

“Я прийшов, коли у “Волинь-Зерно-Продукт” було 2,5 гектара землі. Поступово приєднували нові й нові господарства, а я почав виконувати більш технологічні функції.

Тепер маємо 19,5 тисячі гектарів землі, чотири дільниці, майже по 5 тисяч гектарів кожна. Структурувалася робота агрономічного відділу. Можна говорити уже про свою агрономічну команду. Індикаторами є звичайні людські цінності. Головне, щоб вони співпадали з цінностями компанії.

Що є результатом роботи агронома? Врожайність. Все банально – тонни з гектара. Земель же – обмежені площі, тому треба думати, що вирощувати. Ми вирощуємо те, на що можемо вплинути. В першу чергу на Волині це – озимі культури. Озима пшениця, озимий ріпак та озимий ячмінь цього року займають понад 70 % площ. З ярих культур – горох, соя, кукурудза та цукровий буряк.

Експериментуємо, пробуємо щось нове: наприклад – вирощували яру тверду пшеницю (так звані макаронні сорти). Зараз будемо пробувати кондитерський соняшник. Постійно треба шукати ніші, де можна бути ефективним.

Тут важливо дбати про якість грунтів. Ми це робимо. Цьогоріч внесли майже 70 тисяч тонн органічних добрив (гній ВРХ, курячий послід та дефекат із цукрових буряків). Такий комплексний підхід дозволяє і економити, і піднімати врожайність у довгостроковій перспективі, а значить – розвиватися”.

“БУЛО ДВА ВАГОНИ В ДЕНЬ, ЗАРАЗ – СІМДЕСЯТ,” –
ОКСАНА МАНДРИКА, ЗАСТУПНИК ДИРЕКТОРА З ЯКОСТІ

У команді Євгена Дудки – більше восьми років. Нині у її підпорядкуванні – дев’ять лабораторій, де визначають якість збіжжя. Родом з Івано-Франківщини.

“У керівному складі команди “Волинь-Зерно-Продукт” я – єдина жінка. І це супер, тому що з чоловіками – легше й простіше. Я знаю, бо керую майже на сто відсотків жіночим колективом.

Відмінна, чітко налагоджена робота лабораторії – ще один сегмент успішної роботи компанії. У жнива від того, наскільки оперативно і якісно справляються лаборанти, залежить все. Бо це піковий період. Навіть зараз ми працюємо цілодобово, щоб не було черг: приймаємо сою та кукурудзу.

У нас сім лабораторій на елеваторах, крім того є ще насіннєва та харчова для аналізу борошна та круп. Контролюємо якість зерна, визначаємо показники вологості – це все надзвичайно важливо, якщо зважити, що компанія експортує збіжжя.

Якщо років дев’ять тому, коли “Волинь-Зерно-Продукт” тільки починала набирати обертів, ми за день відправляли лише два вагони із зерном. То зараз це – 70. От і судіть про розвиток”.

“У НАС НЕМА ПРОБЛЕМ ІЗ СЕЗОННІСТЮ РОБІТ: ПІСЛЯ ЖНИВ – БУДІВНИЦТВО, РЕМОНТИ, РЕКОНСТРУКЦІЇ,” –
ОЛЕКСАНДР ПОПОВ, ТЕХНІЧНИЙ ДИРЕКТОР

У компанії з 2007-го року. Уродженець міста Нова Каховка Херсонської області. За освітою – радіоелектронник. У “Волинь-Зерно-Продукт” розпочинав із посади інженера-комп’ютерника. Сьогодні опікується будівництвом, технічним розвитком підприємства та охороною праці.

“Якщо раніше у мене всі справи, образно кажучи, вміщалися в одну папку, то зараз – це вже цілий відділ.

Зараз у нас повноцінний хороший колектив. Фірма розвивалася, ми поступово підбирали людей: це і проектувальники, і будівельники, і кошторисники – серйозний відділ, на якому – серйозна відповідальність.

У будівництві завше проблема із сезонним характером робіт. Зазвичай, після завершення сезону людям дякували за роботу. Зараз ми відмовилися від такої практики. Є стабільний колектив. Моя задача – забезпечити його стабільну роботу в період жнив: прийом, сушіння, відвантаження зерна… А після завершення сезону я маю забезпечити людей іншою роботою.

Ми створюємо будівельні бригади. Під керівництвом досвідчених виконробів, майстрів починаємо ремонтні, будівельні роботи, якісь реструктиризації, що стоять у нас на черзі. Насправді, справ багато, й іноді доводиться від чогось відмовлятися.
Торік півмільйона тонн зернових та олійних пройшли через наші елеватори. Це десь половина всього волинського врожаю”.

***

Нещодавно дирекції та спеціалістам другої та третьої ланки “Волинь-Зерно-Продукт” запропонували пройти тест на психотипи. Вийшла цікава картинка. Глобально у цій компанії тільки два психотипа і всі – “керівники”. А це тому, запевняють, що колектив “Волинь-Зерно-Продукт” Євген Дудка підбирав “під себе”. Він – дружний і неймовірно мотивований до роботи. Інакше б – нічого не вийшло.

У Боратині Луцького району відбулися не лише завершальні матчі на кубок ТМ «ВІЛІЯ», але й поєдинок між ветеранською збірної України з футболу та збірною працівників групи компаній ТМ «ВІЛІЯ». Окрім футболу були ще й виступи кінного театру з Кам’янця-Подільського «Козаки Поділля».

Місцеві дербі викликали інтерес уболівальників

Бути насправді соціально відповідальним підприємством не так і легко. Якщо йдеться не лише про декларації, але й реальні дії. Адже доводиться витрачати час та ресурси (йдеться не лише про фінанси). Та якщо   працювати на совість, то результати того варті. Групі компаній, що працює під торговою маркою «ВІЛІЯ», вдається побудувати роботу на благо громади  системно, а не відбуватися одноразовими акціями. Ми вже розповідали про будівництво доріг у тих селах, де господарюють підприємства компанії, підтримку школярів-відмінників та розвиток кооперації. Цього літа окрім того було організовано футбольні змагання на кубок ТМ «ВІЛІЯ».

— Ідея виникла давно. До нас за підтримкою зверталася то одна, то інша команда. Ми вирішили все поставити на системну основу і організувати турнір, — розповідає засновник групи компаній Євген Дудка. — Наші підприємства є соціально спрямованими. Ми пропагуємо здоровий спосіб життя. Організувавши турнір, ми даємо поштовх для розвитку сільського спорту. Тому своє завдання бачимо у тому, щоб сільські хлопці не пиячили за крамницею, а займалися спортом, зокрема футболом. Аби молодь  реалізовувала себе не лише у спорті, але й в інших сферах.

Група компаній ТМ «ВІЛІЯ» ініціювала турнір між командами населених пунктів, на території яких господарює. Було виділено чотири умовних зони (ковельська, горохівська, млинівська та луцька), у яких боролися по чотири команди. Усі колективи отримали фінансову підтримку. Окремі грошові премії задекларовані для фіналістів. Четверте місце — 10 тисяч гривень, третє — 50, друге — 75. Переможець турніру «ВІЛІЇ» отримає 100 тисяч гривень. Погодьтеся, сума варта того, щоб за неї поборотися.

Аби змагання провести чесно й прозоро, запросили суддів з Федерації футболу Волині. Головним організатором турніру став батько відомого українського футболіста Анатолія Тимощука – Олександр Тимощук.

— У червні засновник групи компаній ТМ «ВІЛІЯ» Євген Дудка зібрав представників футбольної громадськості області. Йшлося про турнір серед команд сільських рад, де підприємства ТМ «ВІЛІЯ» орендують землю. Я з радістю погодився взятися за організацію. Адже дуже важливо популяризувати футбол в селах, — каже Олександр Іванович. — За відсутності цього турніру ці команди може ніколи і не зустрілися б на полі, адже в змаганнях взяли участь колективи з Волині та Рівненщини. Вони спробували свої сили, зітнулися з новими суперниками, по-новому оцінили свої можливості, побачили рівень інфраструктури в інших районах. Глядачів зазвичай було було багато. Відбувалися місцеві дербі, а це завжди викликає зацікавлення.

У кожній зоні було визначено переможця. Ними стали ФК «Колос» з Голобів Ковельського району, ФК «Холонів» з однойменного села на Горохівщині, ФК «Млинів» з Рівненщини та ФК «Ласка» з Боратина Луцького району. Відтак відбулися стикові матчі. У парі ФК «Колос» – ФК «Млинів» переможцем став клуб з Рівненщини. «Ласка» перемогла ФК «Холонів».

— Для будь-якої команди сама гра з сильним суперником вже є фактором, що розвиває. Ми також хотіли, щоб команди поспілкувалися між собою і набрали більше досвіду, — зазначив речник групи компаній ТМ «ВІЛІЯ» Віталій Горбач.

Ветеранам збірної протистояли менеджери та механізатори

Зранку у поєдинку за третє місце у Боратині зійшлися ФК «Колос» та ФК «Холонів». Голобська команда була на висоті, але холонівці виявилися сильнішими. Вони і стали бронзовими призерами кубку ТМ «ВІЛІЯ».

Тим часом поруч із стадіоном осідлали коней учасники кінного театру «Козаки Поділля». Глядачі поглядали з інтересом навіть допоки вершники розминали коней. А коли розпочалося власне дійство, то й поготів.    Каскадери один за одним мчали вузьким проходом і на швидкості виробляли різні трюки. Ось вершник зіскочив з сідла і витягнувся горизонтально вздовж тулуба коня. За ним дівчина (участь у виступі брало двоє представниць прекрасної статі) нахилилася набік і витягнула ногу вертикально вгору. Оплески були винагородою за старання каскадерів. А трюки ставали все складнішими. Вершники на ходу зістрибували з коня і знову влітали в сідло, їхали стоячи (один навіть стояв на двох конях одразу), імітували падіння. Натішившись виступами козаків, глядачі потяглися на трибуну центрального стадіону в Боратині.

Незабаром на поле вийшли гравці «Ласки» та «Млинова», які боролися за перше місце у турнірі. Керівник групи компаній ТМ «ВІЛІЯ» Євген Дудка якщо й мав спортивні симпатії, то дипломатично їх приховав. Мовляв, нехай переможе найсильніший. А от глядачі, як на мене, активніше підтримували гостей. Щоправда й «Ласка» не залишилася без уваги вболівальників. Перший тайм пройшов у боротьбі. Боратинська команда перша створила гострий ситуацію біля воріт суперника. Млинівські хлопці також у боргу не залишилися. Наприкінці першої частини зустрічі суддя призначив пенальті у ворота ФК «Млинів». В результаті  рахунок став 1:0 на користь «Ласки». Гол виявився вирішальним. Бо попри всю гостроту другого тайму м’ячів у сітці глядачі більше не побачили.

— Мене часто запитують: «Навіщо ти це робиш? Немає куди подіти гроші?» Але я вважаю, що треба підтримати молодь, яка хоче займатися спортом, — сказав Євген Дудка, вручаючи кубки та медалі переможцям турніру. — Разом з тим хочу подякувати своєму колективу, усім нашим пайовикам, з якими ми співпрацюємо, фірмі «Агробізнес» та її керівникові Олегу Собуцькому, який організував гру з ветеранською збірною України.

Гра ветеранської збірної України була родзинкою свята. На Волинь приїхали відомі на всю країну і далеко за її межами футболісти, більшість із яких свої найкращі роки кар’єри провели в київському «Динамо» – Мирон Маркевич, Анатолій Дем’яненко, Віктор Мороз, Сергій Нагорняк, Сергій Кузнецов та інші. Протистояла їм збірна працівників групи компаній ТМ «ВІЛІЯ». На поле вийшли зокрема керівник агропідприємства, фінансовий директор, заступник головного бухгалтера, менеджер-експедитор, механізатор. Спочатку волиняни грали хоч і активно, але не надто вступали у боротьбу. Певно, діяв фактор зіркового суперника. Але за трохи зрозуміли, що і з зірками можна поборотися. Тож незабаром у ворота ветеранської збірної влетів перший гол. Глядачі ще не встигли порадіти, а «ВІЛІЯ» вже закріпила успіх. На перерву гравці «аграрної» команди йшли іменинниками. Але у другому таймі гості показали, що порох у ветеранських порохівницях ще є. Вони провели у ворота суперника чотири м’ячі. Після цього «ВІЛІЯ» огризнулася голом здалеку, але ветерани припечатали ще одним. Отож, загальний рахунок став 3:5 на користь ветеранів футболу.

— Приїжджати у невеликі села і брати участь у таких матчах — це наше завдання, — розповів Анатолій Дем’яненко. — Популяризуємо футбол, аби наші діти та внуки грали у футбол, а не тинялися на вулиці. Раніше з сільських команд виростало чимало хороших гравців. У лютому була офіційно створена ветеранська збірна України. Ми багато їздимо. Були і в АТО.

— Чи справді ветерани свідомо програвали у першому таймі, а потім відігралися?

— Ні, ви ж бачили, які були удари у «дев’ятку»! Їх не можна взяти. Хороші удари і хороші голи. Думаю, глядачі отримали масу задоволення.

Свято спорту вдалося. Фіналісти позмагалися за призові місця, аматори спробували себе проти ветеранів, а найбільше виграли глядачі, які спостерігали яскраві поєдинки.