Агроном — одна з найважливіших професій сьогодення. Це надзвичайно цікаве, але водночас складне ремесло. Я переконалася в цьому особисто, провівши день із нашим агрономом Богданом Ковальчуком. На перший погляд ця робота проста і легка, але насправді – не так.
Отож, розпочався день Богдана о 7.30 ранку із наради з керівником департаменту аграрного виробництва ТзОВ «ВОЛИНЬ-ЗЕРНО-ПРОДУКТ» Ярославом Мазуренком. На ній чітко було сплановано робочий день: хто куди їде, на які рослини потрібно звернути увагу, на яких полях йдуть жнива, де починається посівна, де триває оранка. О 9.30 ми уже виїжджаємо в поля. Наш перший пункт призначення – с. Уманці, тут розпочалася посівна озимого ріпаку. Посіву ріпаку приділяється особлива увага, оскільки це один із найголовніших моментів у вирощуванні. Богдан особисто перевіряє якість обробітку ґрунту та глибину посіву. Мені надзвичайно цікавий цей процес, і я разом із ним шукаю малесенькі зернини ріпаку, щоб перевірити, чи на потрібну глибину йде посів. Ми робимо це у декількох проходах сівалки, переконуємося, що все гаразд і вирушаємо далі. У с. Ватин зупиняємось біля поля, на якому росте цукровий буряк. Тут перевіряємо масу коренеплодів, вона нас задовольняє на даному етапі росту. Рухаємося далі…У с. Бубнів рясно зеленіє соя, зупиняємось, рахуємо кількість стручків на рослині. Богдан задоволений і каже, що в цьому році має бути гарний вражай сої. По дорозі робимо зупинку в с. Мирне, де орють поле після збору пшениці. Наш агроном дивиться на глибину і швидкість оранки, оскільки від них залежить подальший вражай сільськогосподарських культур та фізичні властивості ґрунту (пояснює мені), дає поради трактористу і ми рухаємося далі. У Волинській області у нас справи, які були заплановані на сьогодні – зроблені. Це приблизно уже обідня пора. Саме час зупинитися на швиденький перекус і ароматну каву.
Рівненська область для нас розпочинається із с. Хорупань, тут йдуть жнива сьогодні завершують збір ярого ячменю. Різноманіття техніки – комбайни, трактори, вантажівки, всі працюють без упину, оскільки погода з нами грається у гру « А чи буде зараз дощик?». Але дощику, таки не має і робота йде безперебійно. У с. М’ятин також оранка, але тут справи йдуть не так, як би хотів цього Богдан, і він дає команду, щоб трактори «помінялися» полями, так набагато краще, можна їхати далі. Перед тим, як потрапити на жнива, ми заїхали на наше господарство у смт. Млинів за насінням ріпаку, і от з ним ми уже їдемо у с. Аршичин, де також розпочинається посівна ріпаку. Тут наші дії аналогічні, як у с. Уманці, але набагато довше, оскільки довелося налаштовувати техніку, так як робота була не ідеальною, на думку Богдана. І лише о восьмій годині вечора було все налаштовано. Привезли польову кухню. Так смачно буває лише у полі, техніка не зупиняється, водії по черзі вечеряють, оскільки у полі цінна кожна хвилинка часу.
І наш робочий день майже закінчився, але по дорозі на Луцьк ми підвезли інженера у смт. Млинів, і ще заїхали в Малі Дорогостаї подивитися, як на поля вносять милясну барду для підвищення урожайності, і лише тоді ми попрямували додому.
За один робочий день агронома ми проїхали 300км по грунтових, польових, сільських дорогах, по дорозі, яка вимощена камінням, просто по полях – насправді це важко. І в той час, коли ми переміщалися із одного місця в інше, у Богдана телефон не замовкав, оскільки телефонували з інших господарств за консультаціями, які професійно надавав наш агроном.
І ось дев’ята година вечора, ми в Луцьку, втомлені, усі в пилюці і в полові від покошеного ячменю, але надзвичайно задоволені своєю роботою – жнива закінчені, буряк і соя дозрівають, поля орються, ріпак сіється…І все-таки, бути агрономом – надзвичайно цікаво, як не крути .
текст/Дем’яненко Світлана
