Ярослав Мазуренко: сила сучасного агро — в людях, технологіях та вмінні адаптуватися
У сучасному агровиробництві довгостроковий успіх визначають не лише технології чи врожайність, а насамперед люди, їхній досвід і здатність ухвалювати рішення в постійно змінних умовах. У розмові з Ярославом Мазуренком, керівником департаменту аграрного виробництва «Вілії», говоримо про точне землеробство як обов’язкову умову ефективності та про те, чому здатність адаптуватися сьогодні стає головною перевагою в агро.
1. Що, на вашу думку, є найважливішим у сучасному агровиробництві – крім технологій та врожаїв – для досягнення довгострокового успіху?
Люди — однозначно люди. Перш за все — команда професіоналів.
Обсяги робіт у нашій сфері дуже великі, і самотужки неможливо зробити абсолютно нічого, адже кожноденно в полі треба приймати нові рішення. Поки що ні штучний інтелект, ні будь-які програми, засновані на алгоритмах, не здатні краще за агронома-професіонала визначати оптимальні сівозміни, найкраще застосування фунгіцидів, засобів захисту рослин чи гербіцидів. База даних занадто велика, а найголовніше — погодні умови завжди різні й непередбачувані. Тому тут вирішальне значення має досвід спеціалістів, їхня база знань і здатність прогнозувати вплив кожного кроку з урахуванням погодних факторів. Жоден програмний продукт поки що не може замінити людей, які здатні швидко реагувати на зміни й передбачати розвиток ситуації. Адже природа — надзвичайно складна, саморегулююча система, і головне те, що ніхто не знає напевне, якою буде погода навіть через тиждень.
2. Який ваш особистий підхід до гармонійного поєднання традиційного фермерства з інноваціями точного землеробства?
Точне землеробство — це передусім допоміжний інструмент, який полегшує роботу агрономам, інженерам і механізаторам і робить її більш професійною. Вже понад 10 років ми працюємо без кривих ліній на полях, перезахватів і перевитрат — саме завдяки технологіям точного землеробства. Вони стали невід’ємною частиною традиційного фермерства.
Собівартість продукції без точного землеробства завжди буде вищою — ти будеш поза ринком, не зможеш розвиватися й, швидше за все, збанкрутуєш. Вплив навіть найпростіших систем настільки суттєвий, що без них неможливо працювати ефективно.
Далі — дрони, супутниковий моніторинг, визначення норм висіву залежно від ґрунту — усе це допомагає розвиватися й бути конкурентоспроможними. Увесь цей комплекс — від базових технологій до найсучасніших розробок — дозволяє у підсумку знижувати собівартість продукції. А оскільки ми працюємо на сировинному ринку й не впливаємо на ціну продукції, ми можемо керувати лише витратами. Якщо ти не використовуєш точне землеробство — ти просто не витримуєш конкуренції.
Точне землеробство починалося з курсовказівників на техніці, потім з’явилися системи паралельного водіння — коли комп’ютер виставляє лінії посіву, а тракторист лише керує технікою на розворотах. Ви не уявляєте, наскільки цей підхід змінив аграрну галузь! Він дав можливість працювати якісно цілодобово, навіть уночі, що подвоїло обсяги робіт. Без цих технологій ми б просто не змогли зростати й масштабуватися без втрати якості.
Наступні рівні розвитку — це супутниковий моніторинг, поділ поля на геозони, диференційовані норми висіву. Якщо ти цього не впроваджуєш — ти не можеш конкурувати з сусідами, які це роблять.
3. Як ви бачите роль аграрія майбутнього і які якості, на вашу думку, будуть найціннішими в цій професії?
Критично важливо буде вміти працювати із сучасною агротехнікою та комп’ютерними системами. Так само необхідно розумітися на роботі зі штучним інтелектом, адже він точно знайде своє застосування в аграрному секторі й значно полегшить багато процесів — особливо в навчанні та налаштуванні техніки. Це стосується технічної складової.
Що ж до роботи безпосередньо в полі й ухвалення агрономічних рішень — тут ключовими будуть здатність постійно навчатися, аналізувати досвід і знання та приймати виважені рішення. Досвід – визначальний, однак має бути адаптований до зміни клімату і нових інструментів. Колишні успіхи можуть не підтвердитись в нових умовах. По суті, аграрій майбутнього має бути менеджером — здатним організувати процеси, оцінити ризики й діяти ефективно.
4. Що, на вашу думку, робить «Вілію» особливою серед інших агропідприємств?
Сміливість, технологічність і амбіції до розвитку — це те, що робить «Вілію» особливою.
Коли я прийшов у компанію, ми обробляли близько 2 700 гектарів, а зараз — понад 65 000 гектарів. Це приклад постійного розвитку без так званої зони комфорту. У цей період ті, хто прагнув розвиватися, — розвинулися. А ті, хто хотів стабільності й комфорту, — зупинилися, накопичили капітал і спокійно працюють. Обидві моделі можна побачити у Західній Україні: є компанії, які так само, як і ми, постійно зростають, а є ті, хто зафіксувався в земельному банку, сформував ресурс і вийшов у суміжні бізнеси. Це вибір власників і менеджменту.
«Вілія» ж заточена на постійний ріст і розвиток в агровиробництві. Наші інвестиції у нові технології та сучасну техніку дозволяють рухатися вперед. Ми навчаємося у найкращих консультантів Європи й світу та переймаємо досвід провідних аграрних компаній планети.
5. Що в роботі вашого департаменту/напрямку приносить вам найбільше задоволення і дає відчуття, що ви разом із командою робите щось справді вагоме?
Найбільше задоволення мені приносить взаємодія, спілкування та пошук кращих рішень. Ми, передусім, менеджери — і мене тішить, коли протягом дня вдається ухвалити рішення, яке покращить роботу людей, вплине на результат або дозволить заощадити кошти для компанії. Наприкінці дня я аналізую, чим він був наповнений, і задоволений тоді, коли були такі рішення. І навпаки — якщо їх не було, якщо не вдалося зробити чогось значущого, навіть не на глобальному рівні а хоча б в елементарних бізнес-процесах, я відчуваю, що день був недопрацьований.
Дуже надихає наш постійний розвиток. Головне в нашій роботі — це врожай. Завжди прагнеш, щоб він був якомога більшим і кращої якості. І коли озираєшся назад на 15 років і бачиш, що ми рухаємося в правильному напрямку — бо маємо позитивну динаміку в урожайності та якості продукції — це дає неймовірну мотивацію. Те, що 10 років тому здавалося нереальним, зараз ми робимо спокійно й навіть не уявляємо, що це могло бути менш продуктивно. Ці роки розвитку показали нам: немає нічого неможливого, і завжди треба заряджатися на ще кращі результати.
І ще одне, що мене захоплює в нашій роботі, — це те, що бізнес багато в чому повторює закони природи. Зараз усі говорять про бізнес-екосистеми й порівнюють їх із природою, бо природа тисячоліттями формувала себе і рухається до досконалості і саморегуляції. Ми, аграрії, розуміємо природу: еволюцію, процеси в рослинах, алелопатію різних видів рослин між собою, — і через це глибше розуміємо й бізнес-процеси. Ми бачимо, як бізнес, подібно до природи, здатен самовідновлюватися й адаптуватися. Частина компаній перепрофілювалась, частина — зникла. Це своєрідний природний відбір. І головне правило в ньому: виживає не найсильніший, а найкраще пристосований, тобто адаптивний і гнучкий.
