Чому український зерновий ринок опинився в новій реальності: погляд зернотрейдера
Зупинка роботи морських портів кардинально змінює правила гри для українського аграрного ринку. Якщо раніше ключовим орієнтиром були світові ціни, то сьогодні вирішальним фактором стає логістика – саме вона визначає можливості експорту, ліквідність культур і рівень внутрішніх закупівельних цін.
Як нові умови вплинуть на основні сільськогосподарські культури, які тенденції формуватимуть ринок найближчими місяцями та до чого варто готуватися аграріям – пояснює комерційний директор ВІЛІЇ Тарас Коваценко.
Що зараз відбувається на зерновому ринку
На жаль, виглядає так, що зараз ми повертаємося до ситуації 2022 року, коли український ринок залишається без чорноморських портів. Агресор тривалий час атакував портову інфраструктуру, однак останнім часом дещо змінив стратегію: перестав бити по терміналах і почав атакувати судна, які заходять під завантаження. Майже в кожному такому випадку є загиблі, судна втрачають керованість, а інколи навіть тонуть через кілька днів після атаки.
Це призвело до того, що судновласники цілком логічно перестали заходити в українські порти. Термінали, хоч і пошкоджені, можуть працювати, але наразі просто немає на що вантажити продукцію – вже понад тиждень відсутні судна, готові стати під завантаження. Виглядає так, що український зерновий коридор зупиняє роботу на невизначений час.
Понад 85% зернового експорту України здійснюється через морські порти. Відповідно, коли ми одномоментно втрачаємо такий вагомий логістичний канал, це кардинально змінює ситуацію на ринку. На перший план виходять уже не світові ціни, а логістика.
У цих умовах серед дієвих каналів експорту залишаються дунайські порти, які з 2022 року стали альтернативним маршрутом. Однак проблема полягає в тому, що агресор також завдає ударів по цій інфраструктурі і схоже, робитиме це й надалі, намагаючись зупинити роботу цього напрямку.
Наступна альтернатива – сухопутні, залізничні та автомобільні маршрути. Проте їхня сукупна пропускна спроможність у рази менша, ніж можливості українських морських портів. В 2025 році цим шляхом було відекспортовано всього 9% загального об’єму сільськогосподарської продукції. Водночас саме вони, схоже, залишаються основним ефективним каналом відвантаження продукції доти, доки ситуація не нормалізується.
Прогнози сьогодні різняться. Втім, імовірно, нам варто готуватися до того, що цей маркетинговий рік, на жаль, доведеться пройти без повноцінної роботи морських портів.
Як ситуація вплине на основні культури
Ріпак
Традиційний ринок збуту українського ріпаку – Європа. Саме цей ринок є для нього преміальним. Наприклад, ми маємо значні обсяги законтрактованого ріпаку через українські порти, тому, вочевидь, будемо змушені шукати альтернативні логістичні маршрути. Водночас реалізація продукції, приміром, до Німеччини залишається цілком дієвим механізмом, що дозволить аграріям отримати ліквідність від першої культури, яка формує їхній стартовий фінансовий потік.
Умовно кажучи, ринок зараз розділився на дві частини – валютний і гривневий. За останні десять днів німецькі заводи за рахунок українського ріпаку законтрактували запаси сировини майже на півроку вперед. На цьому напрямку зберігається достатньо конкурентна ціна, однак проблемою залишаються строки доставки: наразі більшість нових контрактів укладається вже з поставкою у 2027 році. Також не під всі заключені на ринку експортні контракти наразі організована логістика.
Щодо внутрішнього гривневого ринку, то він частково зазнав колапсу: лише за два тижні ціни знизилися орієнтовно на 15-20%. Найгірша ситуація спостерігається на сході та в центрі України, адже основними покупцями ріпаку є переробні підприємства, які більшу частину своєї продукції реалізовували через морські порти. Саме тому падіння цін там відчувається сильніше, ніж на заході країни.
Додатковий тиск на ринок чинить і 10%-ве мито на експорт ріпаку для непрямих експортерів. Попри це, культура зберігає високу ліквідність і може бути ефективно реалізована в короткостроковій перспективі.
Пшениця
Мабуть, найскладніша ситуація складеться саме з пшеницею – з цілого ряду причин. По-перше, Україна переробляє лише незначну частину вирощеної пшениці, а внутрішній ринок її споживання за останні роки звузився через скорочення чисельності населення. По-друге, на відміну від ріпаку, Європа не є традиційним споживачем української пшениці. Більше того, минулого року було відновлено практику квотування її імпорту в ЄС. Наразі українська квота вже вичерпана, а експорт понад її межі є економічно недоцільним.
У такій ситуації пшеницю можна експортувати лише в режимі транзиту, вибудовуючи довші логістичні маршрути, наприклад через порти Польщі чи Румунії. Однак пропускна спроможність цих логістичних каналів у рази менша за необхідні обсяги експорту. Тому ми очікуємо суттєве зниження ліквідності цього ринку та найбільш стрімке падіння цін серед основних культур.
Наразі найбільш доцільною стратегією виглядає залишити пшеницю в довгій позиції, як найменш ліквідну культуру на цей момент. Водночас скористатися такою можливістю зможуть лише ті господарства, фінансовий стан яких дозволяє не реалізовувати весь урожай одразу.
Соняшник
Соняшник повністю зав'язаний на внутрішній переробці. Україна є найбільшим у світі експортером соняшникової олії і історично основний її експорт здійснювався через чорноморські порти. Їхня зупинка, найімовірніше, призведе до суттєвих труднощів із реалізацією продукції українських олійноекстракційних заводів, що, своєю чергою, негативно вплине на обсяги переробки.
Оскільки цього року виробники суттєво збільшили площі під соняшником, це може призвести до значного дисбалансу між попитом і пропозицією, а відповідно – до відчутного падіння цін. Ми вже спостерігаємо, що протягом останніх двох тижнів індикації форвардних контрактів на соняшник урожаю 2026 року знизилися на 150–200 дол./т у частини заводів, тоді як інші взагалі прибрали закупівельні ціни.
Цілком імовірно, що цього року Україна не зможе переробити весь обсяг вирощеного соняшнику, попри наявний профіцит виробничих потужностей.
Соя
Ситуація із соєю багато в чому схожа на ситуацію з ріпаком. Певною мірою підтримкою може стати європейський ринок, який є традиційним споживачем української сої. Саме тому експорт до країн Європи наразі виглядає найбільш економічно доцільним.
Внутрішні переробні підприємства також матимуть можливість експортувати до Європи соєвий шрот – основний продукт переробки.
У кращій ситуації опиняться господарства, які зможуть здійснювати прямий експорт без сплати мита. В іншому випадку продукцію доведеться реалізовувати українським переробним підприємствам.
Кукурудза
Кукурудза традиційно є найбільш об'ємною культурою українського ринку, тому логістичні складнощі вплинуть на неї особливо відчутно. Безумовно, Україна зможе експортувати кукурудзу до країн Європи або транзитом через них, однак саме на цьому напрямку дефіцит логістичних можливостей буде найбільшим.
Якщо ситуація з блокуванням портів не вирішиться впродовж маркетингового року, цілком логічно очікувати значних перехідних залишків кукурудзи. Очевидно, що такі обмеження негативно впливатимуть на рівень внутрішніх цін.
Які тенденції визначатимуть найближчі місяці
Ми вже були в схожій ситуації у 2022–2023 роках, тому ринок зберіг напрацювання щодо альтернативних логістичних каналів. Це, безумовно, є певним позитивом. Водночас із того часу в певній мірі погіршилася геополітична ситуація. Зокрема, вже кілька років діє заборона на експорт основних сільськогосподарських культур до сусідніх з Україною країн, натомість працює лише режим транзиту. Також змінилася структура товаропотоку через західні сухопутні кордони: у рази зросла частка перевезень дизельного пального, що, своєю чергою, зменшує обсяг вільних логістичних потужностей для зерна. Окрім цього, посилилася політична напруга у відносинах із Республікою Польща, а саме залізничні переходи з цією країною забезпечують суттєву частку українського сухопутного експорту.
Попри все, сподіваємося, що позитивні фактори все ж переважать негативні, і нам вдасться гідно пройти цю логістичну кризу. Безумовно, у нинішній ситуації не може існувати універсальної стратегії продажу. Не лише тому, що ринки складно прогнозувати, а й тому, що кожне господарство має власний фінансовий стан і власну потребу в ліквідності. Сподіваємося, що окреслені перспективи основних сільськогосподарських культур допоможуть аграріям ухвалити більш виважені та ефективні рішення. Зі свого боку ми працюватимемо над тим, щоб забезпечити максимально можливу кількість логістичних маршрутів і створити умови для якісної реалізації якомога більшої частки вирощеної в регіоні продукції.
